Справа № 308/10648/22
Закарпатський апеляційний суд
13.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Сотника В. М.,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , громадянин України, тимчасово не працюючий,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч гривень) із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість гривень) 20 коп.
Згідно з постановою, 06.08.2022, о 04 годині 15 хвилин, у с. Розівка по вул. Свободи, 18а, водій ОСОБА_1 , у стані наркотичного сп'яніння керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 . Медичний огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря - нарколога та підтверджується медичним висновком № 451 від 06.08.2022 - результат позитивний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Сотник В. М., вказує на те, що постанова є незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення суперечить фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів зазначає, що у поліцейських виникла підозра щодо перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, однак на місці зупинки йому не запропонували пройти освідування, натомість запропонували йому проїхати до закладу охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 погодився. Однак, у медичному закладі, за результатами проведення огляду за допомогою приладу «Драгер» було з'ясовано, що ОСОБА_1 тверезий, відтак поліцейські висловили підозру, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово наголошував працівникам поліції, що потребує юридичної допомоги адвоката, однак йому було незаконно відмовлено, що свідчить про порушення його права на захист. Стверджує, що результати освідування викликають сумніви, оскільки ОСОБА_1 двічі проходив огляд на стан наркотичного сп'яніння, дії працівників поліції вважає незаконними та упередженими щодо нього. Між тим звертає увагу на відсутність безперервної відеофіксації події та двох свідків при проведенні освідування. На підставі наведеного просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Сотника В. М., яких повідомлено у встановлений законом спосіб про розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS- повідомлення від 13.03.2023. Вирішуючи питання про проведення судового засідання без участі ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Сотника В. М., апеляційний суд бере до уваги той факт, що судове засідання відкладалось, що ОСОБА_1 до суду не з'явився, тому, при вирішенні питання щодо проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції бере до уваги і практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому чітко зазначено, що сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, на суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №027628, 06.08.2022, о 04 годині 15 хвилин, у с. Розівка по вул. Свободи, 18а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря - нарколога та підтверджується медичним висновком № 451 від 06.08.2022 - результат позитивний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Як убачається з протоколу, ОСОБА_1 ознайомився з його змістом, копію процесуального документу отримав.
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння № 451 від 06.08.2022 підтверджено, що ОСОБА_1 пройшов освідування на стан наркотичного сп'яніння у лікаря КНП «ЗОМЦПЗ та МД» і за результатами обстеження лікар ОСОБА_2 встановила, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, з чим водій ОСОБА_1 погодився, підписавши вказаний документ (а. с. 2).
Вищенаведені обставини підтверджуються рапортом лейтенанта поліції Стойка М., у якому також вказано, що, зупинивши транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм у поліцейських виникли сумніви щодо його тверезості у зв'язку з очевидними ознаками наркотичного сп'яніння. За порушення водієм вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 4).
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №300031 від 06.08.2022, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн (а. с. 5).
На відеозаписі, що міститься на DVD - диску відображені обставини, за яких водія ОСОБА_1 поліцейські зупинили за порушення ним ПДР (а. с. 3).
При оцінці вищенаведених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які можуть слугувати підставою вважати, що поліцейський Стойка М. П. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 не приєднав докази, які можуть свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівника поліції.
Також апеляційним судом не встановлено жодних даних і про те, що в лікаря КНП «ЗОМЦПЗ та МД» ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та склала висновок про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння були підстави для фальсифікації вищевказаного документу щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
При оцінці тверджень апелянта щодо того, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення жодними належними доказами не підтверджена, - апеляційний суд такі відхиляє.
Так, зі змісту доводів апеляційної скарги убачається, що ОСОБА_1 не заперечує той факт, що саме він, а не інша особа пройшов освідування у закладі охорони здоров'я, однак вказує на неналежність доказів, які містяться у матеріалах справи, та ставить під сумніви процедуру направлення на освідування та результати огляду. Апеляційний суд твердження в цій частині розцінює критично, оскільки дослідивши сукупність доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що доводи у цій частині необхідно визнати необґрунтованими та спрямованими виключно на намагання ОСОБА_1 ухилитися від адміністративної відповідальності за скоєне діяння.
Дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення на відповідність вимогам ст. 256 КУпАП, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про те, що вказаний процесуальний документ може бути неналежним доказом у справі, оскільки він містить необхідні відомості, передбачені приписами ст. 256 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що у поліцейського виникла підозра щодо перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, однак на місці зупинки йому не запропонували пройти освідування, натомість запропонували ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 погодився, апеляційний суд визнає такими, що не впливають на висновки місцевого суду про порушення ним вимог п. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду регламентована такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцією.
Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто, поліцейський уповноважений направити водія на огляд з метою визначення стану у тому числі алкогольного сп'яніння, саме до медичного закладу.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто відомостей про те, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, приписи та вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ у водія транспортного засобу виявляє ознаки стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, то працівник поліції має право вимагати у водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на цей стан сп'яніння.
З протоколу та інших матеріалів справи вбачається, що поліцейські мали сумніви щодо тверезості водія ОСОБА_1 , тому обґрунтовано запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився. Своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення, медичному висновку та в інших письмових доказах ОСОБА_1 підтвердив, що зміст процесуальних документів йому відомий, жодних заперечень не висловлював.
Окрім цього, доказів про наявність будь-яких порушень з боку поліцейських, на які посилається апелянт, у матеріалах справи не має, їх ОСОБА_1 не надав під час розгляду справи у суді першої інстанції, такі не приєднав до апеляційної скарги. Крім того, немає і відомостей, які можуть слугувати підставою для висновку, що підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності належить не ОСОБА_1 .
При оцінці тверджень апелянта про те, що йому не роз'яснено його права, у тому числі і на правову допомогу, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи взагалі не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 потребував правової допомоги захисника і що у наданні такої йому було відмовлено,а також проте, що ним у цій частині заявлялись будь-які клопотання.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що результати освідування викликають сумніви, оскільки він двічі проходив огляд на стан наркотичного сп'яніння.
З досліджених під час розгляду апеляційної скарги письмових доказів не вбачається, що по завершенню проведення освідування у медичному закладі ОСОБА_1 висловлював які-небудь зауваження щодо проведення огляду чи ставив під сумніви законність процедури освідування.
Крім того, відповідно до приписів Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, висновок за результатами медичного огляду може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. Відсутність відомостей про оскарження результатів огляду у медичному закладі та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що з результатами освідування водій ОСОБА_1 погоджується.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не ініціював повторне дослідження відібраних зразків біологічного середовища, не оскаржував медичний висновок, жодних клопотань про допит лікаря з метою отримання пояснень щодо обставин проведення огляду та встановлення остаточного діагнозу сторона захисту не заявляла.
Тому, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я був проведений з порушеннями вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, такі відхиляються й визнаються безпідставними.
Апеляційний суд доходить висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у порушенні вимог за п. 2.9 «а» ПДР; що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким у постанові дана правильна оцінка; що адміністративне стягнення накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням приписів ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку й належить до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за перебування за кермом транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодними чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану адвокатом Сотником В. М. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось, що ОСОБА_1 та адвокат Сотник В.М., не з'явившись на розгляд справи позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Сотник В. М. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН