Справа № 308/14801/22
16 березня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши клопотання адвоката Римик Віти Михайлівни, що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2022 року, -
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
Відповідно до постанови, - 14 жовтня 2022 року об 11 год. 31 хв. в зону митного контролю на ділянку «Виїзд» (ЗМК - пасажирська) митного поста «Тиса» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «VOLVO» модель «V70», номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , у якому в якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_1 , який подорожував з України до Угорщини у приватних справах.
Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, в ході яких встановлено, що 13.04.2022 через пункт пропуску "Ужгород - Вишнє Нємецьке" митного поста "Ужгород-автомобільний" Закарпатської митниці ОСОБА_1 в режимі «тимчасового ввезення до 60 днів» ввіз на митну територію України транспортний засіб особистого користування марки «RENAULT» моделі «MEGANE», номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Словачинни НОМЕР_4 . Транспортний засіб слідував на митну територію України з метою тимчасового ввезення, відповідно до ч. 4 ст. 380 Закону України від 13.03.2012 № 4495-VI. Крім того, ОСОБА_1 було оформлено зобов'язання про зворотне вивезення зазначеного транспортного засобу № UA305090/2021/2833 від 13.04.2022, в якому він зобов'язувався вивезти вищезазначений транспортний засіб у термін до 12 червня 2022 року.
Згідно з наданими письмовими поясненнями громадянин України ОСОБА_1 підтвердив факт ввезення автомобіля для особистого користування марки «RENAULT» моделі «MEGANE», номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак Словачинни НОМЕР_4 , на митну територію України в режимі «тимчасового ввезення до 60 днів», а також не вивезення його вчасно у зв'язку з ДТП за участю цього автомобіля, яке сталося 24.04.2022. Вказав, що транспортний засіб відновленню не підлягає, на час перетину митного кордону документи, які б підтверджували факт вилучення вищевказаного транспортного засобу правоохоронними органами відсутні. Однак, надав підтверджуючі документи від правоохоронних органів щодо вчинення ДТП, згідно з постановою про адміністративне правопорушення серії ААБ № 239168 від 24.04.2022. Із заявою щодо продовження терміну ввезення засобу громадянин України ОСОБА_1 до митних органів звертався.
Згідно з даними Інтернет ресурсу (сайт «mobile.de»), вартість аналогічного автомобіля складає 2899 євро, що згідно з курсом НБУ станом на 14.10.2022 складає 103293,11 грн.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування марки «RENAULT» моделі «MEGANE», номер кузова № НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Словачинни НОМЕР_4 , більше ніж на тридцять діб, чим вчинив порушення митних правил, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 6 ст. 481 МК України.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Римик В. М. (діє від імені ОСОБА_1 ) подала апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт порушує питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що він не був присутній у судовому засіданні під час розгляду даної справи, копію постанови отримав тільки 25 січня 2023 року.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути, виходячи з таких підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Як вбачається з матеріалів справи, - постанова судді винесена 15 листопада 2022 року, а отже останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 25 листопада 2022 року.
Апеляційна скарга здана на кошту 01 лютого 2023 року, тобто по спливу більш як двох місяців.
Судом не встановлено поважних причин, через які ОСОБА_1 не подав апеляційну скаргу у передбачений законом 10-ти денний строк.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було відомо, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення. У справі також є довідка про доставку СМС на телефон, який вказав сам правопорушник у своїх поясненнях щодо вчиненого правопорушення (а.с.12, 13, 16, 23, 30, 36, 51). Крім того, у справі є заява ОСОБА_1 про те, що йому відомо про час та місце розгляду справи в Ужгородському міськрайонному суду (15.11.2022 року) (а.с.24).
Надана довідка про те, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 10.11.2022 року по 20.11.2022 року, тобто в період, коли була розглянута справа, вказує тільки на поважність причин неявки до суду першої інстанції. Однак, ця довідка жодним чином не пояснює причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду. Апелянт ОСОБА_1 знав, що справа призначена до розгляду на 15.11.2022 року, не виявив бажання брати участь у розгляді справи через свого представника, не цікавився результатами розгляду справи, без поважних причин не оскаржив в установлений законом строк постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не перешкоджали реалізації права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у передбачений ст. 294 КУпАП строк.
Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі сторона захисту не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку.
На будь-які інші обставини (відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується.
Отже, апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП, повертається особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання адвоката Римик Віти Михайлівни, що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу адвоката Римик Віти Михайлівни, що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2022 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя: Фазикош Г. В.