Справа № 308/10630/22
Закарпатський апеляційний суд
16.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/433/22 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2022.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 297720 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять) грн, строком до 07.10.2022, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, відомості про яке 13.08.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140160000124.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту в якому він проживає - Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та навчання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що у провадженні Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебувають матеріали кримінального провадження № 62022140160000124 за ч. 4 ст. 408 КК України, відомості про яке 13.08.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Підставою внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно наданого витягу стало те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, строк дії
-2-
воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 25.04.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 25.05.2022 строком на 90 діб. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб з дня набрання чинності цим Указом.
24.02.2022 ОСОБА_5 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.
Цього ж дня, старшого солдата ОСОБА_5 направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України.
Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 № 48 від 24.02.2022, старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого стрільця 1 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 та солдат ОСОБА_5 вважається таким, що з 24.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту відправлення до військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, тобто з 24.02.2022 старший солдат ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного
-3-
військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов'язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Військова служба у Збройних Силах України, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни (ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»).
-4-
Відповідно до ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 , під час несення військової служби, зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проте, старший солдат ОСОБА_5 , у порушення вказаних вимог законодавства, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 03.08.2022 самовільно залишив військову частину, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин та без відповідного дозволу, в умовах воєнного стану, чим вчинив дезертирство - самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
12.08.2022 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, 13.08.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивовано обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри, а також наявністю ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 частини 1 статті 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яка підтверджується долученим до клопотання доказами, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також наявність ризиків його не належної процесуальної поведінки. З метою запобігання встановлених в ході судового розгляду ризикам,передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважала за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначила ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, а саме 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 15.08.2022, постановити нову ухвалу, якою в
-5-
задоволенні клопотання слідчого відмовити. Вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження. На його думку, ризики на які вказує у клопотанні слідчий та які визнав доведеними слідчий суддя є безпідставними та не підтверджуються будь-якими доказами Слідчим суддею необґрунтовано неможливість застосування ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу. Слідчий суддя не дослідила докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та не допитала свідків, а тому не вправі була посилатись на них, як на такі, що підтверджують обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри. Також, слідчим суддею не враховано позитивну характеристику, а також те, що у підозрюваного ОСОБА_5 є сім'я: мати, цивільна дружина, яких він утримує. Окрім того, слідчий суддя визначила ОСОБА_5 розмір застави, який не співвідноситься з доводами клопотання, оскільки слідчий вважав за необхідне визначити ОСОБА_5 розмір застави 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Під час апеляційного розгляду захисник просить врахувати практику ЄСПЛ.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника, неявка яких, з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
-6-
За приписами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 13.08.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140160000122, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
12.08.2022 ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, 13.08.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
-7-
15.08.2022 ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 07.10.2022 та визначено заставу-120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строквід п'яти до дванадцяти років, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення вказане свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( рішення «Летельє проти Франції»).
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, доведена слідчим і прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального
-8-
правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколом затримання ОСОБА_5 ; протоколом відібрання пояснення ОСОБА_5 ; повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України із оперативного підрозділу ДБР та ВСП від 13.08.2022; протоколом про адміністративне правопорушення № 011531 від 12.08.2022; протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_5 від 12.08.2022 та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту, про те, що слідчий суддя не дослідив докази у кримінальному провадженні та не допитав свідків, оскільки на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , слідчий суддя дослідила обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахувала наявність обґрунтованої підозри та доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, дані про особу підозрюваного і обґрунтовано прийшла до висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та належним чином мотивувала свої висновки про відсутність обставин до обрання менш суворого запобіжного заходу.
Застосований ОСОБА_5 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
-9-
В супереч доводам захисника, ухвала слідчого судді не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 у цій частині безпідставними, і такі апеляційним судом відхиляються.
Також, всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ст. 182 КПК України.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
В той же час, ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного перегляду судового провадження, не наведено переконливих даних про необхідність застосування застави у меншому розмірі.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
-10-
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2022 щодо ОСОБА_7 ,-без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді