печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18604/22-ц
Категорія 17
13 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2022 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» звернулося до суду з позовом, згідно вимог якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (ідентифікаційний код 33303255) заборгованість за надані послуги з обслуговування підземного паркінгу та машиномісця за період з 19.10.2017 року по 31.01.2022 року на загальну суму 73 343,80 грн. (сімдесят три тисячі триста сорок три гривні, 80 копійок) а саме:
АДРЕСА_2 , машиномісце № НОМЕР_2
- 21 573,49 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят три грн. 49 коп.) основної заборгованості;
- 12 605,66 грн. (дванадцять тисяч шістсот п'ять гривень, 66 коп.) - інфляційна складова боргу;
- 2 722,98 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві грн.98 коп.) - 3% річних.
АДРЕСА_2 , машиномісце № НОМЕР_3
- 21 308,47 грн. (двадцять одна тисяча триста вісім грн. 47 коп.) основної заборгованості;
- 12 444,59 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні, 59 коп.) - інфляційна складова боргу;
- 2 688,61 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн.61 коп.) - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником машиномісць АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта нерухомості від 19.10.2017 року, відповідач прийняв машиномісце АДРЕСА_5 .
Відповідно до Акту приймання приймання-передачі об'єкта нерухомості від 19.10.2017 року, відповідач прийняв машиномісце АДРЕСА_4 .
Згідно Акту приймання-передачі підземного паркінгу №4 за ГП будинку №1 за ГП житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом по АДРЕСА_7 (планова поштова адреса: АДРЕСА_2 ) від 07.02.2017 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» прийняла на облік та експлуатацію підземний паркінг.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Також судом встановлено, що позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з доводами позивача отримував послуги з утримання підземного паркінгу, при цьому від укладання Договору на утримання підземного паркінгу відмовився, не виконує зобов'язання по оплаті послуг, чим спричиняє позивачу який був балансоутримувачем підземного паркінгу матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за обслуговування підземного паркінгу і машиномісць.
28.02.2020 року відповідач частково погасив заборгованість по машиномісцям № НОМЕР_2 та НОМЕР_3. По машиномісцю НОМЕР_2 була сплачена сума у розмірі 13 937,20 гривень, по машиномісцю НОМЕР_3 була сплачена сума у розмірі 13 766,00 гривень.
За відповідачем у зв'язку з зазначеним обліковується заборгованість, яка згідно з розрахунками позивача за період з 19.10.2017 року по 31.01.2022 року на загальну суму 73 343,80 грн. (сімдесят три тисячі триста сорок три гривні, 80 копійок) а саме:
АДРЕСА_2 , машиномісце № НОМЕР_2
-21 573,49 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят три грн. 49 коп.) основної заборгованості;
-12 605,66 грн. (дванадцять тисяч шістсот п'ять гривень, 66 коп.) - інфляційна складова боргу;
-2 722,98 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві грн.98 коп.) - 3% річних.
АДРЕСА_2 , машиномісце № НОМЕР_3
- 21 308,47 грн. (двадцять одна тисяча триста вісім грн. 47 коп.) основної заборгованості;
- 12 444,59 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні, 59 коп.) - інфляційна складова боргу;
- 2 688,61 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн.61 коп.) - 3% річних.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.
Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України (постанова в справі № 6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року), а також Верховний Суд (постанова в справі №750/12850/16-ц від 26 вересня 2018 року).
Враховуючи викладене, та, зважаючи на те, що відповідач не виконує своїх зобов'язань щодо утримання належного їй майна та ухиляється від оплати наданих їй позивачем послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг, нарахована позивачем за період з 19.10.2017 року по 31.01.2022 року.
Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено, що заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних послуг відповідача становить 21 573, 49 та 21 308, 47 грн., що в свою чергу свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, тому наявні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Правильність нарахованих позивачем інфляційних втрат у сумі 12605,66 грн та 12444,59 грн в якості 3 % річних у розмірі 2722,98 грн. та 2688,961 грн. судом перевірені, їх розмір ОСОБА_2 не заперечується і не спростовується.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» до відповідача про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги із застосуванням норм ст. 625 ЦК України.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджені судовий збір у розмірі 2481,00 грн. о.
Керуючись ст. ст. 509,526,625, 901,903. ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265,267,273,274,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (ідентифікаційний код 33303255) заборгованість за надані послуги з обслуговування підземного паркінгу та машиномісця за період з 19.10.2017 року по 31.01.2022 року на загальну суму 73 343,80 грн. (сімдесят три тисячі триста сорок три гривні, 80 копійок) а саме:
АДРЕСА_2 , машиномісце № НОМЕР_2
-21 573,49 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят три грн. 49 коп.) основної заборгованості;
-12 605,66 грн. (дванадцять тисяч шістсот п'ять гривень, 66 коп.) - інфляційна складова боргу;
-2 722,98 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві грн.98 коп.) - 3% річних.
АДРЕСА_2 , машиномісце № НОМЕР_3
- 21 308,47 грн. (двадцять одна тисяча триста вісім грн. 47 коп.) основної заборгованості;
- 12 444,59 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні, 59 коп.) - інфляційна складова боргу;
- 2 688,61 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн.61 коп.) - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (ідентифікаційний код 33303255) витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13 березня 2023 року.
Суддя Т.Г. Ільєва