Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/14293/22
Провадження №1-кп/523/870/23
15.02.2023 року
Суворовський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12022162490000461 від 07.06.2022 із звинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого не офіційно, має доньку, яка з ним не мешкаєзареєстрованого та фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого.
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.4 КК України;
Встановив:
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що достовірно знаючи про військову агресію Збройних Сил Російської Федерації проти України та впровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, згідно якого в Україні запроваджено воєнний стан з 05:30 годин 24.02.2022 строком на 30 діб, Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, скоїв умисне корисливе кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, 22.05.2022 біля 14 години 45 хвилин, ОСОБА_4
з метою таємного викрадення чужого майна прибув до магазину «ЕVА» № 431, належного ТОВ «РУШ», що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Давида Ойстраха, 32, де визначив об'єктом свого злочинного посягання майно, що знаходилось у торгівельному залі магазину «ЕVА».
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити, перебуваючи у торгівельній залі вищевказаного магазину, підійшов до торгівельних полиць, з яких таємно викрав товар, а саме: туш тестер марки «L'oreal» у кількості 1 штуки, вартістю 695 гривні 49 копійок.
Після чого, ОСОБА_4 направився до виходу з магазину та, не розрахувавшись за товар, пройшов повз касову зону з викраденим майном. Залишивши приміщення магазину «ЕVА» №431, що розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Давида Ойстраха, 32, ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди ТОВ «РУШ» на загальну суму 695 гривень
49 копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , провину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та надав наступні покази у судовому засіданні, що дійсно 22.05.2022 року, викрав з магазину «Єва» туш для вій марки «Лореаль» та вийшов з магазину, пізніше викраденим розпорядився на власний розсуд.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням повного визнання ОСОБА_4 , своєї провини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч.4 ст.185 КК України, правильного розуміння ним та іншими учасниками процесу встановлених судом обставин, їх згоди і відсутності сумніву в добровільності та істинності позицій, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи усі докази надані стороною обвинувачення суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень в судовому засіданні є доведеною повністю.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 185 ч. 4 КК України та дійсні, об'єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.
Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:
- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України,
- обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 , у вчинені злочину, передбачених ч. ч. 4 ст.185 КК України.
Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною другою ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України є: щире каяття, повне визнання винуватості, вчинення злочину через матеріальну залежність.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги роз'яснення постанову Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», та керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_4 , з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до вимог ст. 76 ч. 1 п. 1, 2; ч. 3 п. 2 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 , такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , до вступу вироку у закону силу, обратиу у вигляді особистого зобовязання.
Речові докази - вважати повернутими.
На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через районний суд протягом 30 діб від дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 .