Справа № 523/13056/22
Провадження №2/523/1127/23
"06" лютого 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.,
при секретарі Веденюкової К.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину в обґрунтування якого зазначила, що з 26.06.1998 року вона разом з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 15.06.2021 у справі №523/5633/21 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. На даний час відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.04.2021 року по 11.10.2022 року на загальну суму 41722 грн. 05 коп., а сплачені ним аліментів за той самий період в сумі 4601 грн. 67 коп. не покривають і половини додаткових витрат позивача на утримання їх спільного сина. Так, позивач зазначає, що сама вона несе додаткові витрати на утримання дитини, які з урахуванням її матеріального становища є значними та складаються з незапланованих витрат на лікування сина; э оплати харчування (в школі та вдома); навчання (придбання канцелярських виробів, підручників, тощо); на придбання сезонного одягу та взуття, на оплату оздоровлення та відпочинку; на розвиток здібностей (оплату курсів з вивчення англійської мови, тощо) та в інших щоденних побутових потребах, які за період з 2020 року по 2022 року склали 106896 грн. 59 коп. Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на свою користь половину вартості додаткових витрат, понесених нею на утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме грошові кошти в розмірі 53448 грн. 29 коп., а також понесені нею судові витрати.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 31.10.2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12.12.2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважала позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що понесені позивачем витрати на утримання їх неповнолітнього сина, а саме на придбання одягу, оплату додаткових курсів з різних навчальних дисциплін, придбання мобільного телефону, а також придбання абонементу в фітнес клуб, в розумінні ст.185 СК України не є додатковими, а є саме поточними витратами, на які щомісячно відповідач сплачує аліменти за рішенням суду. Понесені позивачем витрати на відвідування лікарів вважає також необґрунтованими, оскільки з долучених до позовної заяви доказів не можливо встановити, на підставі чого позивач звертається за консультацією до лікарів та чому саме до приватних лікувальних закладів. Щодо заборгованості відповідача по сплаті аліментів надала уточнюючий розрахунок, виданий 28.06.2022 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідно до якого сума заборгованості відповідача за період з 01.04.2021 року по 11.10.2022 року становить 7962 грн. 50 коп. Вказаний розрахунок здійснено з урахуванням доходів відповідача та наявності в нього інвалідності. Крім того, зазначила, що позивач та відповідач разом з неповнолітнім сином проживають за однією адресою, в домоволодінні відповідача, що свідчить про участь батька в вихованні дитини та його утриманні. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
30.12.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх з підстав, викладених у позовні заяві, а також зазначила, що проживання позивача з сином разом з відповідачем у його квартирі не може свідчити про надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання сина. Крім того, вказане майно не утримується відповідачем, оскільки на вказану квартиру накладені обтяження через заборгованості за комунальні послуги, які вона сплачує, щоб їх не відключили. Також зазначила, що відповідач не офіційно працює охоронцем та має можливість сплачувати додаткові витрати на утримання сина.
17.01.2023 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
01.02.2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Позивач в судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та запереченнях на позов.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 26.06.1998 року Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , актовий запис №18. Після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінено на « ОСОБА_7 ». Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим 26.06.1998 року Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області.
Від вказаного шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м.Одеси 21.07.2006 року зроблено актовий запис №923, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до виконавчого листа №523/5633/21, виданого 19.04.2022 року Суворовським районним судом м.Одеси, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2021 року і до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , включно.
Позивач не заперечує та відповідач підтверджує, що ним сплачувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі вказаного виконавчого листа.
Звернувшись з вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_3 додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_5 позивач зазначала, що син має потреби в одязі, періодично хворіє, відвідує додаткові курси іноземних мов, а також додаткові заняття з математики, української мови для підготовки до здачі ЗНО, займається спортом у фітнес-клубі, а також у зв'язку із пандемією коронавірусної хвороби з 2020 року він навчається онлайн, а тому необхідно було організувати процес його навчання, купити мобільний телефон, тому відповідно до ст. 185 СК України відповідач зобов'язаний сплатити частину понесених позивачем додаткових витрат за період з 2020 року по 2022 року, які складають в загальній сумі 106896 грн. 59 коп., оскільки в добровільному порядку відповідач не бере участі у додаткових витратах на дитину.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Верховний Суд у постанові від 14.01.2019 року, винесеній у справі № 751/4312/16-ц зауважив, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов'язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв'язок між доказами понесених витрат.
Як вбачається із долучених до позовної заяви доказів, додаткові витрати, понесені позивачем, складаються з: придбання одягу, оплати відвідування лікарів та медичного обстеження, оплати додаткових занять для підготовки до здачі ЗНО, оплати відвідування фітнес клубу та придбання мобільного телефону.
Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою. А отже витрати, зазначені позивачем, є поточними витратами на утримання дитини, входять до складу аліментів, призначених до щомісячного стягнення, і не належать до додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України.
Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц, відповідно яких, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
При цьому суд також враховує ті обставини, що з відповідачем не було погоджено питання та досягнення з ним домовленостей з боку позивачки щодо понесених нею додаткових витрат.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України (далі по тексту -СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відповідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так, посилання позивача на те, що додаткові витрати були понесені на розвиток особливих здібностей дитини та його лікування у зв'язку з його хворобою, є безпідставними, оскільки не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Вказаний висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 205/4622/16-ц, провадження № 61-22588св18.
Таким чином, судом встановлено, що витрати, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, понесені при звичайному способі життя, та не викликані особливими обставинами, а відтак не є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України, у зв'язку з чим вимоги позивача не підлягають задоволенню судом. Крім того, вказані витрати здійснювались позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем.
Керуючись ст.ст.141, 180, 181, 185 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2023 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. І. Кузьміна