Справа № 580/5208/22 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
16 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області стосовно не виконання обов'язку з нарахування та виплати в повному обсязі пенсії за віком громадянці України ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснювати нарахування та виплату в повному обсязі пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07 жовтня 2009 року, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з осучасненням розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задловоленні позовних вимог.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 у справі №580/1281/22, позов задоволено частково, зокрема зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.09.2021.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 в даній справі, зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року.
Згідно протоколу від 19.07.2022 на виконання рішення суду у справі №580/1281/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії із 07.10.2009 у розмірі 49,86 грн.
10.10.2022 листом Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаської області №5931-5843/В-03/8-2300/22 на звернення представника позивача повідомило, що ОСОБА_1 із 07.10.2009 поновлено виплату пенсії у розмірі 49,86 грн. Доплату за період із 07.10.2009 до 31.07.2022 у сумі 7668,79 грн. нараховано на серпень 2022 року. Вказано, що рішенням суду у справі № 580/1281/22 не зобов'язано Головне управління здійснити нарахування та виплату пенсії з осучасненням розміру пенсійних виплат, з усіма індексаціями, перерахунками та надбавками за весь час виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.
Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).
Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Водночас, згідно з пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 (далі Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд зауважує, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Згідно з приписами частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з приписами частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За приписами частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За нормами статті 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Виходячи з вимог Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За змістом статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено наступні прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність: з 01.10.2008 по 31.10.2009 - 498 грн, з 01.11.2009 по 31.12.2009 - 573 грн, з 01.01.2010 по 31.03.2010 - 695 грн, з 01.04.2010 по 30.06.2010 - 706 грн, з 01.07.2010 по 30.09.2010 - 709 грн, з 01.10.2010 по 30.11.2010 - 723 грн, з 01.12.2010 по 31.12.2010 - 734 грн, з 01.01.2011 по 31.03.2011 - 750 грн, з 01.04.2011 по 30.09.2011 - 764 грн, з 01.10.2011 по 30.11.2011 - 784 грн, з 01.12.2011 по 31.12.2011 - 800 грн, з 01.01.2012 по 31.03.2012 - 822 грн, з 01.04.2012 по 30.06.2012 - 838 грн, з 01.07.2012 по 30.09.2012 - 844 грн, з 01.10.2012 по 30.11.2012 - 856 грн, з 01.12.2012 по 31.12.2012 - 884 грн, з 01.01.2013 по 30.11.2013 - 894 грн, з 01.12.2013 по 31.12.2013 - 949 грн, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 949 грн, з 01.01.2015 по 31.08.2015 - 949 грн, з 01.09.2015 по 31.12.2016 - 1074 грн, з 01.01.2016 по 30.04.2016 - 1074 грн, з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1130 грн, з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 1247 грн, з 01.01.2017 по 30.04.2017 - 1247 грн, з 01.05.2017 по 30.11.2017 - 1312 грн, з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 1373 грн, з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 1373 грн, з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 1435 грн, з 01.12.2018 по 31.12.2018 - 1497 грн, з 01.01.2019 по 30.06.2019 - 1497 грн, з 01.07.2019 по 30.11.2019 - 1564 грн, з 01.12.2019 - 1638 грн, з 01.01.2020 - 1638 грн, з 01.07.2020 - 1712грн, з 01.12.2020 - 1769 грн, з 01.01.2021 - 1769 грн, з 01.07.2021 - 1854 грн, з 01.12.2021 - 1934 грн, з 01.01.2022 - 1934 грн, з 01.07.2022 - 2027 грн, з 01.12.2022 - 2093 грн.
Суд зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №580/1281/22, зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити виплату пенсії позивачці з 07 жовтня 2009 року.
Водночас суд зазначає, що відповідно до Закону №1058-IV пенсія виплачується у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.
Зі змісту протоколу про нараховану та фактично виплачену пенсію позивачу за період з 07.10.2009 слідує, що визначений розмір пенсії за віком є меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений вказаними вище Законами.
А тому, вказане свідчить про порушення управлінням при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу за період з 07.10.2009 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення".
Стосовно індексування нарахованої та виплаченої пенсії позивача за період з 07.10.2009, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" визначено порядок здійснення індексації та перерахунку пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Разом з тим, у порушення наведених вище норм індексація пенсії позивачу при її розрахунку та виплаті за період з 07.10.2009 не проводилася.
Оскільки підстави для індексації пенсії встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, що стосуються індексування пенсії.
Отже, проживаючий в Ізраїлі громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
За таких обставин, відсутність у рішенні суду, яким зобов'язано пенсійний орган поновити пенсію за віком, зобов'язання здійснювати у подальшому перерахунок вказаної пенсії у відповідності до норм пенсійного законодавства України не може бути підставою для відмови позивачу у такому перерахунку.
Таким чином, позивачка має беззаперечне право на отримування пенсії за віком в повному обсязі у відповідності до законодавства.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова