П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/12226/22
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Турецької І.О.
при секретарі Цехмейстренко Ю.В.
за участі представника відповідача Спори Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати наказ керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №115к від 28.07.2022 року про скасування наказу керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 20.11.2020 року №135к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим;
- зобов'язати прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;
- стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з дня незаконного звільнення з 29.07.2022 року до дня фактичного поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць.
В обґрунтування позову зазначалося, що 28 липня 2022 року відповідачем було прийнято наказ № 115к, яким позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
Позивач вказав, що оскаржуваний наказ не містить дати з якої його було звільнено, акт індивідуальної дії прийнятий за відсутності правової підстави для звільнення та у період перебування позивача на лікарняному.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у м. Одеса, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що перелік правових підстав звільнення прокурора із займаної посади є вичерпним, а наявність судового рішення, в тому числі й постанови Верховного Суду, не є підставою для прийняття наказу про звільнення. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що у спірному наказі не зазначено дати з якої позивача було звільнено та й він був прийнятий, коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення Одеського окружного адміністративного суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року без змін.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури та з 01 листопада 2018 року займав посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
Наказом прокурора Автономної Республіки Крим від 30.04.2020 року №68к позивача з 06.05.2020 року було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Не погодившись із зазначеним наказом, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду в межах адміністративної справи №420/4729/20.
Рішенням Одеського окружного адміністративного судом від 26.10.2020 року по справі №420/4729/20 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення №6 кадрової комісії №2 від 05.03.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Автономної Республіки Крим від 30.04.2020 року №68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06.05.2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в органах прокуратури України з 07.05.2020 року.
Стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.05.2020 по 26.10.2020 року у сумі 144368,64 грн. (сто сорок чотири тисячі триста шістдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вищезазначеного судового рішення, наказом керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 20.11.2020 року №135к було скасовано наказ прокурора Автономної Республіки Крим від 30.04.2020 року №68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
Поновлено позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим з 07 травня 2020 року.
Наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період вимушеного прогулу з 07.05.2020 року по 26.10.2020 року у сумі стягнення за один місяць у розмірі 25295,46 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року по справі №420/4729/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів №6 від 05.03.2020 скасовано, та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року залишено без змін.
Водночас постановою Верховного Суду від 20.07.2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в частині визнання протиправним і скасування наказу прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30 квітня 2020 року №68к, поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в органах прокуратури України з 07 травня 2020 року і стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року в сумі 144368,64 грн. - скасовано і ухвалено в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
З огляду на зазначене, наказом керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 28.07.2022 року №115к з посиланням на ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» було скасовано наказ керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 20.11.2020 року №135к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим. Підставою видачі такого наказу зазначено постанову Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №420/4729/20.
Водночас позивач не погоджуються із зазначеним наказом та вважає, що постанова Верховного Суду від 20.07.2022 року не може бути підставою для звільнення його зі служби в прокуратурі, оскільки така постанова лише скасовувала судові рішення попередніх інстанцій.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ № 115к від 28.07.2022 року не є наказом про звільнення позивача зі служби, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади та органів прокуратури відповідно до наказу від 30.04.2020 року № 68к, а правомірність звільнення була предметом дослідження у справі № 420/4729/20.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах прокуратури врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про прокуратуру" та Законом України №113-IX від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
У системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.
Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ст.10 Закону).
Згідно із ч. 2 ст. 11 вказаного Закону керівник обласної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Крім того, відповідно до положень частини другої ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною п'ятою ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржене.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з серпня 2012 року.
На виконання Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору України заяву про участь в атестуванні.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту , у зв'язку з чим його не було допущено до проходження наступних етапів атестації та наказом прокурора Автономної Республіки Крим від 30.04.2020 року № 68к ОСОБА_1 з 06.05.2020 року було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач оскаржив наказ про його звільнення до суду, за результатами розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного судом від 26.10.2020 року по справі № 420/4729/20 було скасовано наказ від 30.04.2020 року №68к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді з 07.05.2020 року. В частині поновлення на посаді судом встановлено негайне виконання рішення.
В частині скасування наказу від 30.04.2020 року №68к та поновлення ОСОБА_1 на посаді з 07.05.2020 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
20.11.2020 р. Прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на виконання рішення Одеського окружного адміністративного судом від 26.10.2020 року прийнято наказ №135к, яким скасовано наказ №68к від 30.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді з 07.05.2020 р. та доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с.21).
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Наказ №68к від 30.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади є актом індивідуальної дії, прийнятий на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав і інтересів визначеної в акті особи ОСОБА_1 та оскільки він був скасований іншим наказом №135к від 20.11.2020 р., то він вичерпав свою дію.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 після прийняття наказу №135к від 20.11.2020 р. був поновлений на посаді, приступив до виконання своїх обов'язків, працював з 20.11.2020 по 28.07.2022 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органів поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управляння нагляду у кримінальному провадженні прокуратури АР Крим та отримував заробітну плату, з якої відраховувались відповідні податки та збори, що підтверджується довідками про розмір його заробітку за 2020, 2021 та 2022 роки.(арк.спр.26-28).
20.07.2022 р. Верховним Судом у справі № 420/4729/20 було прийнято постанову, якою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 р. та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року скасовані та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
28.07.2022 р. на виконання постанови Верховного Суду від 20.07.2022 р. прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя прийнято наказ №115к, яким скасовано наказ від 20.11.2020 р. №135к про поновлення ОСОБА_3 на посаді (а.с.22).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 28.01.2020 р. №115к було скасовано наказ керівника прокуратури АРК та м. Севастополя від 20.11.2020 р. №135к лише в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора (п.2 наказу), однак п.1 про скасування наказу №68к від 30.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 та п.3 про проведення розрахунку з ОСОБА_1 наказу від 20.11.2020 р. №135к скасовані не були.
Предметом спору у цій справі є незаконне звільнення позивача, зокрема відсутність дати, з якої припинилися трудові правовідносини ОСОБА_1 та стан юридичної невизначеності щодо стажу його роботи в органах прокуратури за період з 20.11.2020 по 28.07.2022, про що свідчить власноручний запис ОСОБА_1 04.08.2022 під час ознайомлення його з наказом №115, де він висловлює свою незгоду з цим наказом так як вважає його незрозумілим.(арк.спр.22)
Згідно п. 9.2.1. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України службовий документ, що складається у прокуратурі, повинен мати обов'язкові реквізити і стабільний порядок їх розміщення: найменування прокуратури, номер, дата, назва виду документа (не зазначається на листах), заголовок до тексту, текст, підпис, візи, позначка про виконання документа і направлення його до справи. Під час підготовки та оформлення документа склад обов'язкових реквізитів може бути доповнений іншими реквізитами, якщо цього вимагає призначення документа або його обробка.
Колегія суддів зазначає, що будь-яке звільнення працівника оформляється наказом, обов'язковими реквізитами наказу є найменування установи, назва виду документа, дата складання, реєстраційний індекс (номер), заголовок документа, з якого повинно бути зрозуміло, про що наказ, текст наказу з повним формулюванням, зокрема, підстави для звільнення з посиланням на пункт і статтю Закону, дати звільнення, підпис.
Таким чином, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість, вмотивованість та зрозумілість, однак наказ не містить дати з якої фактично ОСОБА_1 звільнено, що в свою чергу робить не визначеними трудові правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем в період часу між поновленням позивача на посаді на виконання рішення суду першої і апеляційної інстанцій та прийняттям рішення Верховним Судом про законність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 .
Згідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурор підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, у відповідності до норм зазначеного Закону, прокурор за наявності відповідної вислуги років мають право на пенсію згідно з положеннями цього Закону.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що після винесення постанови Верховного Суду від 20.07.2022 р. та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2021р у справі 420/4729/20, відпали правові підстави для поновлення позивача на посаді.
Однак висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідно наказу №115к від 28.07.2022 не відбулось звільнення позивача зі служби, оскільки після винесення Верховним Судом постанови від 20.08.2022 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 правовідносини між сторонами спору повернулися до моменту його звільнення наказом №68 від 30 квітня 2020, судова колегія вважає помилковим з огляду на те, що наказ №68к від 30.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 був скасований іншим наказом №135к від 20.11.2020 р., вичерпав свою дію та звільнення позивача не було т оформлено належним чином під час виконання постанови Верховного Суду.
Оскільки фактично у належний спосіб, встановлений Законом, питання щодо дати звільнення позивача з посади не було вирішено відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені обставини пояснюють вихід суду за межі заявлених позивачем позовних вимог в частині визнання протиправними дії Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя щодо не зазначення в наказі керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №115к від 28.07.2022 року пункту про звільнення ОСОБА_1 з посади та зобов'язання Прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя доповнити наказ керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №115к від 28.07.2022 року пунктом другим про звільнення ОСОБА_1 з 28.07.2022 року.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя щодо не зазначення в наказі керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №115к від 28.07.2022 року пункту про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
Зобов'язати Прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя доповнити наказ керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя №115к від 28.07.2022 року пунктом другим про звільнення ОСОБА_1 з 28.07.2022 року, з урахуванням висновків апеляційного суду викладених у цій постанові.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 16.03.2023
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: І.О. Турецька