16 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15823/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року (суддя Тулянцева І.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 09.01.2023 року) у справі №160/15823/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,-
12.10.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо застосування серпня 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 79326,95 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в сумі 4319,18 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року повернуто позовну заяву.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вважає, що позовні вимоги ними викладено вірно, з огляду на порушення його прав у тій формі, в якій бажає свої права відновити. Вказував, що позовні вимоги викладені у відповідності до норм КАС України. Вказував, що ним виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, викладено позовні вимоги, надано пояснення щодо подання доказів та надано доказ надсилання копії позову відповідачу. Свої вимоги апелянт обґрунтував тим, що, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції позбавив його на ефективний судовий захист, до вирішення питання про відкриття провадження у справі підійшов формально. Право доступу до суду повинне бути ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушу є її права.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивачем неповністю виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху від 17.10.2022 року, та вказував, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 17.10.2022 року, суд зобов'язував надати докази: проте, що позивач є військовослужбовцем та в період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (накази, розпорядження, тощо); розрахунки грошового забезпечення проведені відповідачем, що свідчили б про незастосування серпня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексації грошового забезпечення (період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року) та нарахування індексації без урахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року); яким чином та на підставі яких норм законодавства відповідачем було проведено нарахування індексації за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №160/13032/20; звернення позивача до відповідача із будь якими заявами, запитами щодо не нарахування, або нарахування у неповному обсязі (не за тими правилами) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року, та відповіді на них. Суд першої інстанції вказував, що в позовній заяві в тому числі зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивачем не надано докази, які суд зобов'язував позивача долучити, що свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху. Суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 лише частково було виконано вимоги про усунення недоліків позовної заяви, не надано до суду докази: що позивач є військовослужбовцем та в період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (накази, розпорядження, тощо); розрахунки грошового забезпечення проведені відповідачем, що свідчили б про незастосування серпня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексації грошового забезпечення (період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року) та нарахування індексації без урахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року); яким чином та на підставі яких норм законодавства відповідачем було проведено нарахування індексації за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №160/13032/20; звернення позивача до відповідача із будь якими заявами, запитами щодо не нарахування, або нарахування у неповному обсязі (не за тими правилами) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року, та відповіді на них), що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо предмету спору, оскільки є незрозумілим в чому саме полягає протиправність дій відповідача. Суд першої інстанції вказував, що відсутні підстави для надання подовженого строку для усунення недоліків позову, оскільки позивачу надано було строк на виконання ухвали суду від 17.10.2022 року, проте позивач не скористався наданою можливістю.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року у справі № 160/13032/20 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково; визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року в повному обсязі, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року в повному обсязі відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року у справі № 160/13032/20 залишене без змін.
Відповідно до довідки від 10.11.2021 року № 1509/ФЕС Військової частини НОМЕР_1 про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , індексація нараховувалась протягом періоду грудня 2015 року по лютий 2018 року.
Позивач вважає невірним нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 йому індексації грошового забезпечення та звернувся до суду через свого представника з позовними вимогами (за допомогою системи «Електронний Суд») щодо зобов'язання здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 79326,95 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язання здійснити йому перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в сумі 4319,18 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року позовну заяву залишено без руху, позивача зобов'язано додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Суд вказував, що, статтею 94 КАС України визначено загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, до яких належать документи, та передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. З прохальної частини позову вбачається, що позивач оскаржує дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування серпня 2015 року, як місяця за яким здійснюються обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року. Всупереч вимогам п. 5 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України, позивачем до позову не надано жодного доказу, який би підтверджував вказані обставини, а саме: що позивач є військовослужбовцем та в період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (накази, розпорядження, тощо); розрахунки грошового забезпечення проведені відповідачем, що свідчили б про незастосування серпня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексації грошового забезпечення (період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року) та нарахування індексації без урахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року); яким чином та на підставі яких норм законодавства відповідачем було проведено нарахування індексації за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №160/13032/20; звернення позивача до відповідача із будь якими заявами, запитами щодо не нарахування, або нарахування у неповному обсязі (не за тими правилами) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року, та відповіді на них. Суд вказував, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (ч. 9 ст. 44 КАС України). В ухвалі про залишення позову без руху, судом запропоновано позивачу надати до суду докази на підтвердження обставин про які зазначено у позові, у кількості примірників, залежно від складу сторін, та докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.
Ухвала від 17.10.2022 року направлена судом ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с. 20) ухвала про залишення позовної заяви без руху від 17.10.2022 року не вручена ОСОБА_1 , а була надіслана одержувачу ОСОБА_2 в його електронний кабінет.
02.01.2023 року представник позивача Дзундза Ю.Р. подав суду заяву про усунення недоліків позову, надано докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій позову та поданих до нього додатків, заяву щодо надання доказів.
Представником позивача у заяві про надання доказів викладено обставини звернення до суду, пояснено підстави подання додаткових доказів до позову, вказано, що до суду були надані ті відомості, які були надані відповідачем, які підтверджують його протиправні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року повернуто позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
«Право на суд» яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року передбачено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.
Слід зазначити, що суду при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 07.10.2020 року у справі № 160/3534/20, від 08.09.2021 року у справі № 646/5723/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що особі, в рівній мірі має бути забезпечено доступ до суду шляхом надання гарантій, що його позов буде розглянутий.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, вказав, що позивачами не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху. Проте, ОСОБА_1 через свого представника було вчасно виконано вимоги ухвали, надано докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій позову та поданих до нього додатків, заяву щодо надання доказів.
Згідно ч. 2 ст. 160, ч. 1, ч. 4 ст. 161 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Нормами КАС України передбачено подання до позовної заяви доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд, розглядаючи позов, перевіряє належність та допустимість доказів, оцінює їх. Позивачу слід надати докази на обґрунтування своїх вимог. ОСОБА_1 шляхом долучення до позову надав докази, якими вважає, що обґрунтовує свої вимоги.
У позивача відсутній обов'язок долучати разом з поданням позову й докази що він є військовослужбовцем та в період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (накази, розпорядження, тощо), розрахунки грошового забезпечення проведені відповідачем, що свідчили б про незастосування серпня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексації грошового забезпечення (період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року) та нарахування індексації без урахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (період з 01.03.2018 року по 30.03.2018 року), яким чином та на підставі яких норм законодавства відповідачем було проведено нарахування індексації за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №160/13032/20, звернення позивача до відповідача із будь якими заявами, запитами щодо не нарахування, або нарахування у неповному обсязі (не за тими правилами) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.03.2018 року, та відповіді на них.
Згідно ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно ч. 3 ст. 77, ч. 3 ст. 80 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Більше того, якщо суд першої інстанції вважає за необхідне отримати та дослідити додаткові докази у справі, вважає, що наданих позивачем доказів є недостатньо, не позбавлений повноважень витребувати додаткові докази, які мають значення при розгляді спору. Не слід покладати тягар доказування на позивача, який вважає дії відповідача протиправними.
Згідно ч. 5 ст. 160, ч. 5 ст. 161 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
У позовній заяві позивачем викладено позовні вимоги. У заяві про усунення недоліків позову конкретизовано підстави звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
У разі, коли особа вважає, що її право чи законні інтереси є порушеними, вона звертається до суду з відповідним позовом та обґрунтовує його на власний розсуд. Суд не може вказувати яким чином повинні бути викладені позовні вимоги та вказувати, що суд не може вирішити питання предмету спору та що суду незрозуміло в чому саме полягає протиправність дій відповідача.
Норми КАС України не передбачають, що суд може ухилитись від вирішення спору. Лише під час розгляду позову по суті вимог, суд може вказати на незрозумілість в чому саме полягає протиправність дій відповідача.
Повертаючи позовну заяву через неможливість вирішення питання предмету спору та через те, що суду незрозуміло в чому саме полягає протиправність дій відповідача, суд першої інстанції вже вказав на неприпустимість позовних вимог ОСОБА_1 .
Обґрунтування позову, наявність тих чи інших доказів, визначення судом хто є належним відповідачем, чи підлягають або не підлягають позовні вимоги задоволенню та чи справді порушено право позивача тим чи іншим суб'єктом владних повноважень, суд вирішує під час розгляду справи по суті.
Залишення позову без руху та повернення позовної заяви через некоректність позовних вимог, через прийнятність або не пройнятість доказів, не передбачено. Необґрунтоване повернення позовної заяви, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у справі №160/15823/22 - скасувати.
Справу № 160/15823/22 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова