16 березня 2023 року м. Дніпросправа № 206/2703/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року (суддя Сухоруков А.О., повний текст рішення складено 19.01.2023) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті: серії ВМ № 00003792 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003852 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003851 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003826 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003824 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003827 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003825 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003776 від 17.12.2021, серії ВМ № 00003781 від 17.12.2021, серії ВМ № 00004756 від 23.12.2021, серії ВМ № 00004714 від 23.12.2021, серії ВМ № 00004691 від 23.12.2021, серії ВМ № 00004808 від 23.12.2021, серії ВМ № 00005685 від 30.12.2021, серії ВМ № 00005562 від 30.12.2021, серії ВМ № 00005543 від 30.12.2021, серії ВМ № 00005535від 30.12.2021, серії ВМ № 00006122 від 06.01.2022 та закрити провадження в справах про адміністративне правопорушення.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано висновки судів апеляційної інстанції в інших подібних справах. Також стверджує, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам наказу Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, а самі порушення не доведені належними доказами.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що згідно з постановами по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, які є предметом оскарження в даній справі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваних постанов вбачається, що відповідні транспортні засоби рухалися автодорогами України з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності прийнятих постанов в межах доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Оскаржувані постанови містять фотозображення транспортних засобів спереду та посилання на ідентифікатор доступу для ознайомлення з зображеннями транспортного засобу в момент правопорушення.
Доводи позивача, що ідентифікатор доступу, на який міститься посилання в оскаржуваних постановах, є некоректним, за яким неможливо перевірити фотофіксацію правопорушення, суд апеляційної інстанції не приймає, як обґрунтовані, адже така інформація зберігається обмежений період часу, а тому, з огляду на дату прийнятих постанов та дату їх оскарження, є недоступною для перегляду.
Разом з цим відповідач додатково подав для долучення до матеріалів справи роздруківки фотофіксації транспортного засобу за кожною постановою, які дають можливість ідентифікувати цей транспортний засіб з прив'язкою до місця та часу події.
Вказані докази доводять встановлені правопорушення, зафіксовані в оскаржуваних постановах.
Також судом встановлено, що відповідач розрахував відсоткове навантаження на вісь кожного з транспортних засобів відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, неправильність відповідного розрахунку позивачем не доведена.
При цьому суд звертає увагу, що зважування було проведено в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WAGA-WIM35, законність використання якого підтверджена Сертифікатом повірки типу UA.TR.113-0619-21 ВІД 13.04.2021, дійсним до 12.04.2031 та Сертифікатом відповідності UA.TR.113-0619/02F-21/1 від 17.06.2021, чинним до 16.06.2022, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином суд не ставить під сумнів показники, зафіксовані вищенаведеним вимірювальним пристроєм.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів статті 14-3 КУпАП саме позивач, як керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортні засоби, є належним суб'єктом відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Суд апеляційної інстанції також не знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваних постанов вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, оскільки остання встановлює порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, зафіксовані не в автоматичному режимі, тоді як у спірних правовідносинах відбулася фіксація правопорушення в автоматичному режимі.
Вимоги до змісту постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності містяться у статті 283 КУпАП і судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані постанови в повній мірі відповідають цим вимогам.
Також суд не вважає слушними доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції висновків суду апеляційної інстанції в інших справах, оскільки відповідно до норм КАС України у суду виникає обов'язок щодо врахування правових позицій виключно суду касаційної інстанції.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року в адміністративній справі № 206/2703/22 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 16 березня 2023 року та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 16 березня 2023 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова