14 березня 2023 р.Справа № 520/9653/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Подолянка» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/9653/2020
за позовом Фермерського господарства «Подолянка»
до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України
про скасування реєстрації податкових накладних та зобов'язання вчинити певні дії,
24.07.2020 року Фермерське господарство «Подолянка» ( далі- позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області ( далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просило суд:
- поновити позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом;
- скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №128 від 19.02.2018 р., постачальник - Фермерське господарство «Подолянка», отримувач - ТОВ «ОПТАВІК» (ІПН ЄДРПОУ 417066305810), на загальну суму 5 280 000 грн, в тому числі ПДВ 880000 грн, зареєстровано 06.03.2018 о 01:56:43;
- скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №130 від 21.02.2018 р., постачальник - Фермерське господарство «Подолянка», отримувач - ТОВ «ОПТАВІК» (ІПН ЄДРПОУ 417066305810), на загальну суму 9298800 грн, в тому числі ПДВ 1549800 грн, зареєстровано 06.03.2018 о 02:09:45;
- скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №129 від 22.02.2018 р., постачальник - Фермерське господарство «Подолянка», отримувач - ТОВ «ОПТАВІК» (ІПН ЄДРПОУ 417066305810), на загальну суму 4080000 грн, в тому числі ПДВ 680000 грн, зареєстровано 06.03.2018 о 02:04:54;
- скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 01.03.2018 р., постачальник - Фермерське господарство «Подолянка»; отримувач - ТОВ «ЛИДЕРБУД» (ІПН ЄДРПОУ 417063705814), на загальну суму 6027000 грн, в тому числі ПДВ 1004500 грн, зареєстровано 06.03.2018 о 02:23:46;
- скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №3 від 01.03.2018 р., постачальник - Фермерське господарство «Подолянка», отримувач - ТОВ «ЛИДЕРБУД» (ІПН ЄДРПОУ 417063705814), на загальну суму 4182000 грн, в тому числі ПДВ 697000 грн, зареєстровано 06.03.2018 о 02:20:55;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області, Державну податкову службу України відновити показник реєстраційного ліміту з податку на додану вартість шляхом збільшення Фермерському господарству «Подолянка» реєстраційного ліміту (суми податку, на яку платник податку мас право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в реєстрі податкових накладних) в Системі електронного адміністрування на суму 4 811300 (чотири мільйони вісімсот одинадцять тисяч триста) грн, яка була раніше наявна.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року задоволено заяву Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду. Залишено без задоволення клопотання Фермерського господарства «Подолянка» про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом. Позовну заяву Фермерського господарства «Подолянка» залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи, вказував, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних становить 1095 днів.
Відповідачі правом надання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Подолянка» задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року по справі № 520/9653/2020 року скасовано.
Справу № 520/9653/2020 року за позовом Фермерського господарства «Подолянка» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування реєстрації податкових накладних та зобов'язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року у справі №520/9653/2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 року справу № 520/9653/2020 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, пояснення до апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач про порушення своїх прав дізнався 16.03.2018 року, а до суду з адміністративним позовом звернувся лише 24.07.2020 року, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, який передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної розкривається у статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Між позивачем та відповідачем виник спір щодо незаконних дій у реєстрації податкових накладних та зобов'язання усунути наслідки такої реєстрації.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Предметом даного спору є оскарження дій щодо реєстрації податкових накладних та зобов'язання вчинити певні дії (відновити показник реєстраційного ліміту).
Доводи апелянта про те, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних становить 1095 днів, колегія суддів вважає необгунтованими, оскільки п.п.56.18 ст. 56 ПК України встановлено право оскаржити в суді саме рішення контролюючого органу (податкове повідомлення-рішення або інше рішення).
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.10.2019 за наслідками касаційного розгляду справи № 640/20468/18 дійшла до такого висновку: спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
В позовній заяві позивач просить скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та зобов'язати відповідачів відновити показник реєстраційного ліміту з податку на додану вартість.
Тобто, позовні вимоги пов'язані з оскарженням дій відповідачів, які позивач вважає протиправними, а не рішень контролюючих органів.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, посилання позивача на статтю 102 ПК України як на норму права, яка встановлює інші строки звернення до суду, є необґрунтованими з тих підстав, що зазначена норма права безпосередньо не визначає строк звернення платника податку до суду з позовом щодо оскарження рішення контролюючого органу. Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не є рішенням контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, у зв'язку з чим може бути оскаржене до суду у строк, визначений статтею 122 КАС України, а не статтею 102 ПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 за наслідками касаційного розгляду справи № 500/2486/19 дійшла до такого висновку, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення. Зазначене обґрунтовується, зокрема, обов'язком сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України). У разі оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку грошові зобов'язання вважаються неузгодженими до набрання законної сили відповідним рішенням суду (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України). Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом у розумінні ПК України (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України). З дня виникнення податкового боргу майно платника опиняється у специфічному правовому режимі обмеження, яке встановлюється статтями 88- 89 ПК України, що має свої правові наслідки. Зокрема, із цього дня майно платника податків опиняється у податковій заставі, яка поширюється на будь-яке його майно (за винятком установлених законодавством обмежень (випадків). Крім того, у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством короткі строки контролюючий орган наділяється правом вживати заходи задля забезпечення їх сплати (заходи примусу). Першим етапом вжиття таких заходів є направлення платникові податків податкової вимоги (стаття 59 ПК України), а вже через 60 днів з дня її надіслання (вручення) контролюючий орган набуває право на стягнення коштів платника податків та продаж його майна, яке перебуває в податковій заставі (пункт 95.2 статті 95 ПК України). Тобто у разі невиконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган з огляду на компетенцію, встановлену нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення.
Отже, при визначенні строків звернення до суду в подібних правовідносинах необхідно застосовувати норми Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач був позбавлений можливості звернення до суду у строки, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Подолянка» залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 520/9653/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 16.03.2023 року