про залишення позовної заяви без руху
14 березня 2023 року справа № 580/1827/23
м. Черкаси
Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
10 березня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021.
Крім того, представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Також зазначив, що відповідно до п. 65, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 аналіз зазначених положень ст. 46 Закону №1058-1V свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Під час вивчення позовної заяви суддя з'ясував, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже позов має бути поданий до суду протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що заборгованість за перерахованою пенсію за 2016-2017 роки виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та виплачена остаточно у червні 2021 року.
Отже позивач, отримуючи щомісячно пенсію із частиною заборгованості за перерахованою пенсією, мав можливість дізнатись про те, що компенсація втрати частини доходів відповідачем не виплачувалась.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем був здійснений у червні 2021 року, шестимісячний строк звернення до суду збіг у грудні 2021 року.
Позивач звернувся з позовом до суду 10.03.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суд зазначає таке.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Позивач зазначає, що заборгованість за перерахованою пенсію за 2016-2017 роки виплачувалась йому щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та виплачена остаточно у червні 2021 року. Відтак, позивачу було відомо про щомісячну виплату нарахованої доплати у фіксованих сумах, отже позивач мав можливість виявити належну зацікавленість та звернутись до відповідача з письмовим запитом щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів одночасно з виплатою нарахованої доплати.
Проте позивач звернувся з таким запитом лише у 13.09.2022 та отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України №5437-5847/Г-03/8-2300/22 від 20.09.2022.
Суддя зазначає, що отримання позивачем вказаного листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач вчинив значно пізніше від щомісячного отримання доплати пенсії без нарахування компенсації втрати частини доходів.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №460/5667/20.
За вказаних обставин дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Щодо посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, згідно з якою в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів, то предметом розгляду у вказаній справі було поновлення та виплата пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року, виплата якої була припинена у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Оскільки предметом спору у справі, що розглядається, є виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків фактично виплаченої пенсії, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, не є застосовними.
Отже, на переконання судді, позивач пропустив строк звернення в суд з даним позовом.
Ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначений обов'язок позивача у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч наведеній нормі клопотання про поновлення стоку звернення та доказів поважності причин пропуску строку позивач не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вказані вище недоліки шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
Роз'яснити позивачеві, що встановлений в даній ухвалі строк на усунення недоліків може бути продовжений відповідно до вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО