18 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та усунення перешкод та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення з квартири та усунення перешкод в користуванні житлом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 листопада 2004 року,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення та усунення перешкод, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2003 року визнано недійсним рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 липня 1994 року № 667 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці та визнано недійсним договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці. Але не дивлячись на це, відповідачка добровільно не звільнила квартиру.
З аналогічною позовною заявою до суду звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення з квартири та усунення перешкод в користуванні житлом, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2003 року визнано недійсним рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 липня 1994 року № 667 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці та визнано недійсним договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці. Але відповідач не має наміру добровільно звільнити квартиру, чим створює йому перешкоди в користуванні квартирою.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного Вінницької області від 25 листопада 2004 року, виселено ОСОБА_3 з усіма проживаючими з нею особами з квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці без надання іншого житла. Виселено ОСОБА_5 з усіма проживаючими з ним особами з квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці без надання іншого жилого приміщення. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою та вселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 в м. Вінниці. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 вартість надання юридичних послуг в сумі 500 грн. та державного мита в сумі 8 грн. 50 коп.
В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 листопада 2004 року, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 листопада 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судові рішення ґрунтуються на рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2003 року, яким визнано недійсним договір дарування частини квартири та рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 липня 1994 року № 667 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 в м. Вінниці, а отже і послідуючі угоди з квартирою недійсні. А тому, право позивачів на квартиру було відновлено.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст. 342 ЦПК України як підстави для скасування ухвал суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновки апеляційного суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 листопада 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк