13 березня 2023 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/17720/20
номер провадження №22-ц/824/5496/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_6.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року /суддя Горбенко Н.О./
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна про визнання дій протиправними, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з незаконного володіння,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В. про визнання незаконним та скасування запису про реєстрацію права власності, витребування майна з незаконного володіння Просив суд скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис №18669674, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Джуринською Людмилою Володимирівною, з відкриттям розділу, індексний номер 33528270 від 23.01.2017 р. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з №1 по №15 (групи приміщень №142), загальною площею 258,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1153293980000 за ТОВ «ФК «Фактор плюс»; відновити становище позивача, яке існувало до порушення права власності, шляхом визнання за позивачем права власності на вище вказане нерухоме майно.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 70-74/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що кредитні зобов'язання забезпечені іпотекою по Кредитному договору № 03.77/08-СК від 25.04.2008 виконані у повному обсязі. Крім того, реєстрація права власності за ТОВ «ФК Факор Плюс» була вчинена, в тому числі, і на підставі кредитного договору 03.77/08-КЛ, зобов'язання за яким не були забезпечені іпотечним договором № 03.77/08-ДІ. В примірнику іпотечного договору №03.77/08-ДІ нотаріуса наявні рукописні виправлення, а саме замість кредитного договору № 03.77/08-СК від 25.04.2008 р. зазначено кредитний договір № 03.77/08 КЛ від 25.04.2008 р.( закреслено «СК». дописано «КЛ») та посвідчено підписом та печаткою нотаріуса, який посвідчив сам Договір іпотеки. Водночас, на примірнику його іпотечного договору №03.77/08-ДІ будь-які виправлення відсутні. Наголошував, що нотаріус при внесенні в договір дописки чи виправлення у тексті правочину, має зробити застереження перед підписом сторін правочину. Оскільки договір іпотеки, за посвідченням якого до нотаріуса звернулися сторони договору, потребує підпису осіб, а відтак і виправлення, що вносилися до нього, повинні бути застережені нотаріусом, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок та скріплені підписом і печаткою нотаріуса. Таким чином, при винесенні рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги та взагалі не надано оцінки доказам, що підтверджують неправомірність та порушення п. 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за №20/5.
Представник ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» Правдюк В.М. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що Інструкцією врегульовано в якому місці та як саме нотаріус повинен зробити відповідне застереження, при цьому Інструкція не містить жодних положень щодо того, що в разі необхідності здійснення виправлень крім підпису нотаріусу потрібні ще й підписи сторін правочину. Вказував також, що жодного разу протягом розгляду справи позивачем не заявлялось про існуючі невідповідності в примірниках іпотечного договору що наявні у нього та відповідної банківської установи. Отже по суті апелянт виходить за межі позовної заяви заявляючи в апеляційній скарзі про існування нових обставин, про які ним не заявлялось під час розгляду справи в першій інстанції. Наголошував, що факт передачі в іпотеку за іпотечним договором № 03.77/08-ДІ приміщень в якості забезпечення за кредитним договором №03.77/08-KJI вже перевірявся судами і ця обставина є встановленою.
Закреслення в Іпотечному договорі не впливає на дійсність договору, нотаріус може прийняти його для вчинення нотаріальної дії. Правильною назвою кредитного договору є кредитний договір №03.77/08-КЛ. Отже, зважаючи на те, що відповідач надав докази укладення Кредитного договору №03.77/08-КЛ від 25.04.2008 року, позивач підтвердив це у заяві про зміну підстав позову, а закреслення в Іпотечному договорі щодо назви кредитного договору не впливає на дійсність договору, ТОВ «ФК «Фактор Плюс» правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, звернуло стягнення на предмет іпотеки. Лист № 774/75-2 від 14.08.2018 р., на який посилається апелянт щодо виконання зобов'язань, суперечить іншому листу № 5296/1-2 від 13.08.2018 р. від начебто того ж ПАЇ' «ВТБ Банк», що надано позивачем разом із заявою про зміну предмету позову від 20.11.2020 р. В одному наданому позивачем доказі вказано що ним виконано зобов'язання за Договором № 03.77/08-СК, в іншому що такий договір не укладався. Позивачем не надано жодних інших доказів що підтверджують виконання кредитного договору перед ПАТ «ВТБ Банк». Крім того, вказував, що зміст заявлених позивачем вимог про відновлення права та скасування запису про державну реєстрацію права власності то саме по собі задоволення таких вимог не потягне за собою поновлення прав позивача на майно, що вибуло з його власності, а відповідно ці вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах. Щодо вимоги про витребування нерухомого майна від відповідача звертав увагу, що починаючи з березня 2021 року дійсними власниками приміщень є громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Апелянт обізнаний з переходом права власності на приміщення. Вказував на наявну очевидну фраудаторність та недобросовісність дій позивача, який маючи значну заборгованість за кредитним договором, що був визнаний судом, постійно зловживає своїм правом на судовий захист, подаючи низку позовів до різних осіб, та заяви до правоохоронних органів, при цьому при розгляді таких позовів/заяв позивач діє недобросовісно, не з'являється до суду, не надає необхідні докази тощо.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 25.04.2008 р. між позивачем та ВАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір № 03.77/08-КЛ (а.с. 84-87, т.1), за умовами якого позивачу надавалась кредитна лінія у розмірі 1 561 176,00 грн. для придбання об'єкту нерухомого майна, загальною площею 258,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 24.02.2023 року зі сплатою 15 % річних (а. с. 11-13).
25.04.2008 р. між позивачем та ВАТ «ВТБ Банк» укладено іпотечний договір № 03.77/08-ДІ (а.с. 88-89, т.1 ), предметом іпотеки за яким є нежитлові приміщення з №1 по №15 (групи приміщень №142), загальною площею 258,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що іпотечний договір був укладений в якості забезпечення виконання позивачем його зобов'язань саме за кредитним договором № 03.77/08-КЛ від 25.04.2008 р. та в тексті іпотечного договору мала місце описка - вказаний номер кредитного договору «03.77/08-СК» замість «03.77/08-КЛ», вказана описка виправлена нотаріусом (а.с. 7, т. 2)
13.07.2010 р. Святошинським районним судом міста Києва за позовом ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 прийнято заочне рішення, згідно якого вирішено стягнути з позивача та ОСОБА_5 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість у сумі 1 717 309,02 грн. (а.с. 12-14, т.2), як вбачається зі змісту рішення заборгованість виникла на підставі кредитного договору №03.77/08-КЛ.
04.02.2014 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем було укладено договір № 1МБ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами (а.с.90 - 93), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору свої права вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору. Розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відступається згідно умов цього договору, вказується у кожній окремій додатковій угоді до цього договору, загальний та черговий реєстр прав вимог складається сторонами в паперовому та електронному вигляді.
Згідно розрахунку, що складений ПАТ «ВТБ Банк» станом на 12.02.2014 р. (а.с. 94) заборгованість позивача перед банком по кредитному договору становить 3 619 286,13 грн.
25.03.2015 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №03.77/08-ДІ, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 580. (а.с. 95-96, т.1).
31.08.2015 відповідач надіслав на адресу позивача цінний лист з повідомленням про усунення порушень умов кредитного та іпотечного договору (а.с.98-100, т.1)
01.12.2015 відповідач надіслав на адресу позивача цінний лист з повідомленням про усунення порушень умов кредитного та іпотечного договору (а.с.101, т.1)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами частини першої статті 37 ЗУ «Про іпотеку» /далі Закон N 898-IV / про те, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Положеннями частини другої статті 37 Закону N 898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Предметом оскарження у цій справі є рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за відповідачем права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а також рішення щодо подальших реєстраційних дій з цими об'єктами нерухомості.
За договорами іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за основним договором незалежно від настання строку виконання таких зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за його рахунок свої вимоги в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця відповідно до умов статті 5 договору іпотеки.
ПАТ "ВТБ БАНК" та позивач у договорі іпотеки передбачили, що у відповідності до статті 36 ЗУ «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекадавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV), передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першої статті 10 Закону N 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону N 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.
Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак, як чітко зобов'язує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
З огляду на наявні документи в справі суд першої інстанції обґрунтовано, не вбачав підстав для задоволення вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що кредитні зобов'язання забезпечені іпотекою по Кредитному договору № 03.77/08-СК від 25.04.2008 виконані у повному обсязі, а реєстрація права власності за ТОВ «ФК Факор Плюс» була вчинена, в тому числі, і на підставі кредитного договору 03.77/08-КЛ, зобов'язання за яким не були забезпечені іпотечним договором № 03.77/08-ДІ, спростовуються тим, що кредитний договір укладено один, індекс його КЛ /а.с. 84. Спростування того, що це не було опискою та наявності іншого кредитного договору, апелянтом не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що нотаріус при внесенні в договір дописки чи виправлення у тексті правочину, має зробити застереження перед підписом сторін правочину, які повинні бути також застережені сторонами правочину, апеляційним судом також відхиляються з огляду на суб'єктивне трактування позивачем законодавства.
Так, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій, врегульовано в якому місці та як саме нотаріус повинен зробити відповідне застереження, при цьому Інструкція не містить жодних положень щодо того, що в разі необхідності здійснення виправлень крім підпису нотаріусу потрібні ще й підписи сторін правочину.
Факт передачі в іпотеку за іпотечним договором № 03.77/08-ДІ приміщень в якості забезпечення за кредитним договором №03.77/08-KJI вже перевірявся судами і ця обставина є встановленою, зокрема рішенням Святошинського районного судому міста Києва від 13.07.2010 р. /т. 2 а.с. 13-18/
Закреслення в Іпотечному договорі не впливає на дійсність договору, нотаріус може прийняти його для вчинення нотаріальної дії. Правильною назвою кредитного договору є кредитний договір №03.77/08-КЛ.
Отже, зважаючи на те, що відповідач надав докази укладення Кредитного договору №03.77/08-КЛ від 25.04.2008 року, а закреслення в Іпотечному договорі щодо назви кредитного договору не впливає на дійсність договору, ТОВ «ФК «Фактор Плюс» правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, звернуло стягнення на предмет іпотеки.
Апелянтом не надано жодних інших доказів що підтверджують виконання кредитного договору перед ПАТ «ВТБ Банк».
Крім того, апеляційним судом зауважено, що зміст заявлених позивачем вимог про відновлення права та скасування запису про державну реєстрацію права власності то саме по собі задоволення таких вимог не потягне за собою поновлення прав позивача на майно, що вибуло з його власності, оскільки починаючи з березня 2021 року дійсними власниками приміщень є громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , право власності за якими зареєстровано 26.03.2021 р.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: