13 березня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/2582/20
Апеляційне провадження 22-ц/824/5351/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировської О.В, Ящук Т.І.
при секретарі Кролівець О.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними в частині покупця договорів купівлі-продажу та визнання права власності,
у лютому 2020 року ОСОБА_1 завернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в яком просив визнати недійсним в частині покупця договір від 16.10.2014 купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та договір від 16.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки за цією ж адресою, перевівши право покупця за цими договорами на нього та визнати право власності на дане майно.
В обґрунтування позову зазначав, що для можливості догляду за своїми похилими батьками, які мали численні захворювання, в їхній родині було прийнято рішення про продаж його квартири та спільної з батьками квартири і купівлю приватного будинку із земельною ділянкою для проживання всієї родини. 24.09.2014 та 17.12.2014 було продано житлові квартири, що належали йому та спільно з батьками. На час продажу обох квартир він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . З 1993 року він не підтримував шлюбно-сімейні відносини з ОСОБА_3 та проживав однією сімєю з іншою жінкою ОСОБА_5 , від якої має доньку ОСОБА_6 у ОСОБА_7 у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Бажаючи залишити все своє майно виключно дітям у рівних частинах, родиною, прийняли рішення придбати будинок за адресою: АДРЕСА_1 і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому оформити покупцем його дев'ятнадцятирічну доньку, яка залишається власницею вказаного даного майна до моменту набрання сили рішенням про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 , та досягнуто усної угоди, що після розлучення відповідачка поверне майно шляхом укладення договору дарування на його користь.
Спірне майно придбане виключно за його кошти та за кошти його батьків, які виручені від продажу іншого нерухомого майна. 25.09.2014 він перерахував на рахунок відповідачки грошові кошти з призначенням платежу: поповнення поточного рахунку як допомога родичів 95 600 грн, а 17.12.2014 - 334 000 грн. 16.10.2014 укладено договори купівлі - продажу, а державна реєстрація речових прав на це майно відбулася 18.12.2014, оскільки відповідачка отримала кошти 17.12.2014 для можливості розрахунку за договорами, що і дало змогу внести відомості до відповідного реєстру речових прав. Після цього в житловому будинку зареєстровано місце проживання відповідачки, його, його матері ОСОБА_8 та його батька ОСОБА_9 . Його батьки були похилого віку, мали численні захворювання, лікування яких потребувало значних фінансових вкладень, при тому, що він і сам є інвалідом третьої групи (по зору). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько. Увесь цей час йому доводилося піклуватися про батьків, нести значні фінансові витрати, в тому числі на поховання батьків, що мало наслідком відкладення будь-яких дій щодо переоформлення спірного майна. При цьому він продовжував утримувати житловий будинок та земельну ділянку у належному стані, сплачувати всі необхідні платежі.
У жовтні 2018 року від відповідачки йому надійшло повідомлення з проханням добровільно знятися з реєстрації та звільнити займаний будинок. Таким чином, стало зрозуміло, що відповідачка не має наміру виконувати усну угоду щодо повернення його майна. Надалі відповідачка звернулася до суду з позовом про зняття його з реєстрації та виселення (справа № 369/15505/18). У вказаній справі у судовому засіданні відповідачка підтвердила обставини щодо наявності усної домовленості між нимищодо переоформлення будинку та земельної ділянки.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не враховано, що відповідачка визнала факт усної домовленості між сторонами про переоформлення майна на його ім'я у судовому засіданні в іншій справі та, що спірне майно придбане за його кошти та кошти його батьків. Суд не надав належної оцінки його доказам про те, що він несе тягар утримання спірного майна. Відповідачка не надала будь - яких доказів про наявність волевиявлення його батьків подарувати їй спірне майно.
У відзиві представниця відповідачки ОСОБА_10 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Зазначає, що позивачем не надано доказів наявності усної домовленості про те, що відповідачка має подарувати йому спірне майно після його розлучення. Спірні договори укладені ще у 2014 році, та позивач сам погодився на те, що відповідачка виступатиме як юридичним так і фактичним власником майна. Позивач дійсно перерахував на рахунок відповідачки 429 600 грн, але не з власної волі, а на вимогу його батьків. У розпорядженні позивача залишилося ще 864 000 грн, які він забрав на власні потреби, ввівши в оману своїх батьків, що змусило останніх звертатися до суду. Даний позов подано до суду поза межами позовної давності та позивач не зазначає які норми порушені при укладенні договорів.
У судовому засіданні позивач та його представниця ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представниця відповідачки ОСОБА_10 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2014 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О., зареєстрований в реєстрі за № 4038. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_12 передав у власність ОСОБА_2 , а остання прийняла, належний продавцю зазначений житловий будинок, за що сплатила грошові кошти в сумі 121500 грн.
Цього ж дня укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1998 га за кадастровим номером 322481601:01:008:0044, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О., зареєстрований в реєстрі за № 4041. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_12 передав у власність ОСОБА_2 , а остання прийняла, належну продавцю земельну ділянку, за що сплатила грошові кошти в сумі 412500 грн.
Право власності ОСОБА_2 на вказані об'єкти нерухомості належним чином зареєстровано в державному реєстрі.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 правомірно набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку, та підстав для визнання недійсності цього правочину судом не встановлено. Утримання будинку та земельної ділянки, сплата комунальних послуг та інших обов'язкових платежів, не є передбаченою законом підставою для набуття права власності на нерухоме майно.Оскільки позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно є похідними від вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсним в частині покупця, то у задоволенні зазначених вимог суд також відмовив.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Асаме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За обставинами справи встановлено, що 16.10.2014 між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1998 га за кадастровим номером 322481601:01:008:0044 за цією ж адресою. Ціна будинку у договорі визначена у сумі 121 500 грн, ціна земельної ділянки - 412 500 грн.
Позивач стверджує, що вказане майно придбане за його власні кошти для проживання всієї родини та на час укладення договорів існувала домовленість про те, що після його розлучення відповідачка подарує йому спірне майно.
Відповідачка не заперечує, що грошові кошти на придбання спірного майна вона отримала від позивача, проте вказує, що це були грошові кошти, які позивач отримав від продажу квартири, яка належала батькам позивача, тобто грошові кошти не належали позивачу та будь - якої домовленості щодо передачі у власність даного майна позивачу не було, оскільки батьки позивача опікувалися нею та бажали, щоб вона придбала цю нерухомість за їх кошти для себе.
Батькам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_8 належало на праві власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , інша 1/3 частина цієї квартири належала позивачу.
24.09.2014 вони продали зазначену квартиру за ціною 858 000 грн. Відтак розмір частки батьків позивача, яку вони отримали від продажу квартири складає 572 000 грн.
Ціна, за яку придбане спірне майно становить 534 000 грн.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, що спірне майно придбане за його особисті кошти та саме для нього.
Натомість пояснення відповідачки про те, що спірне майно придбане за кошти батьків позивача, які є її дідом та бабою, та для неї особисто узгоджуються з доказами, наявними у матеріалах справи.
Доводи позивача про те, що спірне майно придбане за іншу ціну, а не за ту, яка вказана у договорах доказам не підтверджені.
Позивач вказував, що спірне майно придбане на ім'я відповідачки через те, що на той час він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 та не бажав, щоб воно було віднесено до спільної власності подружжя та за усною угодою з відповідачкою після його розлучення в подальшому вона поверне це майно йому шляхом укладення договору дарування на його користь.
Шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2017, проте протягом трьох років після розірвання шлюбу позивач не звертався до відповідачки з питання переоформлення на нього спірного майна, що підтверджує доводи відповідачки про те, що будь - якої домовленості про передачу спірного майна позивачу після розірвання ним шлюбу не існувало.
Доводи позивача про те, що він опікувався хворими батьками, що не дало можливості вирішувати це питання колегія суддів вважає безпідставними. До того ж позивач не заперечував, що його батьки зверталися до нього з позовом про стягнення аліментів з тих підстав, що він не надає їм матеріального утримання та такий позов було задоволено.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що на час вчинення спірних договорів вони відповідали волі сторін договору та були укладені з дотриманням вимог закону.
Тобто на час укладення договорів спірного нерухомого майна сторони не заперечували, що покупцем цього майна є відповідачка та що таке майно передається у її власність.
Та обставина, що грошові кошти, за які це майно придбане перераховувалися позивачем на рахунок відповідачки не свідчить про недійсність договорів, оскільки ці докази не підтверджують, що це були грошові кошти саме позивача та що спірне майно придбавалося саме для нього.
Для встановлення наявності підстав для визнання правочину недійсним необхідно, щоб умови, які є підставою для визнання такого правочину недійсним існували на час його укладення. У даній справі будь - яких умов для визнання правочину недійсним, які б існували на час укладення спірних договорів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 16 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 14.03.2023.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук