Єдиний унікальний номер 754/10629/22
Апеляційне провадження № 33/824/1335/2023
09 березня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянького районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №241275, ОСОБА_1 12.10.2022 року о 23 год. 55 хв. керував автомобілем «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Кіото, 25 в м.Києві в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Постановою Деснянького районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року накладено на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянького районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Основним доводами апелянта була відсутність доказів того, що він керував транспортним засобом, відтак його перебування в стані алкогольного сп'яніння не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не погоджується із такими твердження апелянта з огляду на наступне:
В матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення, результати проведення огляду алкотестером «Драгер», акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписка, направлення на огляд та відеозапис з нагрудної боді-камери працівника поліції.
З вищевказаного відеозапису дійсно не вбачається фіксування моменту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . В той же час з вказаного відеозапису вбачається, що на протязі тривалого проміжку часу працівниками поліції проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння та оформлення матеріалів саме за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, про що повідомлялося водію. При цьому ОСОБА_1 розумів суть зазначених подій, а саме те, що йому було висунуто вимогу про проходження огляду на стан сп'яніння у зв'язку із керуванням авто з ознаками такого стану, а після проходження огляду - оформлення протоколу про адміністративне правопорушення через керування авто в стані алкогольного сп'яніння. Жодного заперечення на місці зупинки та огляду, де були присутні працівники поліції, щодо факту свого керування транспортним засобом ОСОБА_1 не висловлював. З огляду на зазначене, апеляційний суд вбачає, що позиція ОСОБА_1 , яку він почав займати лише під час судового розгляду справи, направлена виключно на уникнення відповідальності, що не може бути прийнята судом.
Не можуть бути прийняті судом і доводи апелянта в частині, що стосуються оцінки показів допитаного в суді першої інстанції поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №2 УПП у м. Києві рядового поліції Бондарця М.В., який склав протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 року у справі №161/5372/17, покази працівника поліції, що брав участь у складені протоколу, не можуть бути використані в якості доказів при оцінці законності такого протоколу, а такий працівник поліції не може бути допитаний в якості свідка. За таких умов вказані покази не є доказом по справі, а ім. не може надаватися правова оцінка.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Деснянького районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року про притягненняОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба