Справа № 761/25525/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5317/2023
07 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у складі судді Савицького О.А.,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, народився у м. Євпаторія АРК.
Заява обґрунтована тим, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Свідоцтво про народження їх сину видано Російською Федерацією.
Вказано, що заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про народження свого сина у відділі ДРАЦС, оскільки він народився на тимчасово окупованій території України, де неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації народження відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Бузанов Д.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушенням норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги, вказано, підставою відмови в задоволенні заяви була відсутність належних та допустимих доказів, як б підтверджували факт народження дитини на тимчасово окупованій території України, не взявши до уваги єдиний поданий доказ у вигляді фотокопії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 видане Євпаторійським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції АР Крим від 28 листопада 2015 року, який був поданийв електронному вигляді та містив дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (справи),
Вказано, що заява та всі докази були подані через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», належним чином посвідчена кваліфікованим електронно-цифровим підписом представника заявника - адвоката Бузанова Д.В.
Крім того зазначено, що оригінали зазначених документів та оригінал свідоцтва про народження знаходяться в розпорядженні представник заявника та можуть бути надані суду для огляду під час розгляду справи, в разі необхідності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист про розгляд справи без участі представника. Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши адвоката Бузанова Д.В. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Як убачається з медичного свідоцтва про народження серія 35 № 003708 від 16.11.2015, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина (а.с. 36).
Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 у м. Євпаторія АР Крим, батьками, якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 56).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви, виходив її недоведеності посилаючись на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт народження дитини на тимчасово окупованій території України, а саме не надано оригінал свідоцтва про народження, копію якого суд поставив під сумнів.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Убачається, що представник ОСОБА_1 адвокат Бузанов Д.В. подав заяву про встановлення факту через підсистему «Електронний суд» до якого долучив копії документів на підтвердження обставин, що мають значення для справи, в тому числі й свідоцтво про народження дитини, зазначивши, що оригінали письмових доказів знаходяться у заявника.
Ухвалою від 21.11.2022 районний суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду, а отже, визнав заяву такою, що відповідає вимогам ст.ст. 315-318 ЦПК України, а форма і зміст заяви та додані до неї документи давали суду підстави до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Разом із тим, поставивши під сумнів відповідність поданих копій доказів оригіналам, суд першої інстанції не дотримався процесуального обов'язку, передбаченого ч. 6 ст. 95 ЦПК України, і не витребував від заявника оригінали письмових доказів.
Апеляційний суд враховує, що за приписами ч. 6 ст. 95 ЦПК України суд може не брати письмовий доказ до уваги лише в тому випадку, якщо оригінал такого доказу було витребувано судом, проте не надано відповідною стороною.
Згідно положень ч.1-3 ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно усунувся від встановлення обставин, на які представник заявника посилалися у своїй заяві про встановлення факту народження, не сприяв у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, не вжив заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та відмовив у задоволенні заяви з формальних підстав.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції" De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи по суті заяву представника ОСОБА_1 про встановлення факту народження, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Відповідно вимог ч. 4 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
З медичного свідоцтва про народження серія 35 № 003708 від 16.11.2015, виданого Євпаторійським родильним будинком АРК видно, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 , народилася дитина - хлопчик (а.с. 36).
Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Євпаторійським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану МЮ РК, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 у м. Євпаторія АР Крим, батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 56).
Оригінали зазначених документів було оглянуто апеляційним судом під час розгляду справи.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, апеляційний суд приймає зазначені докази як належні та допустимі.
Таким чином, оскільки законодавством визначено процедуру державної реєстрації народження дитини шляхом звернення до суду і заявниками доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України, апеляційний суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту народження дитини знайшла своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягає задоволенню.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, Україна (тимчасово окупована територія України) народилася дитина чоловічої статі ОСОБА_3 , матір'ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, а батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 15 березня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: