Єдиний унікальний номер 753/10407/22
Апеляційне провадження № 33/824/387/2023
02 березня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на поставнову Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №150287 06 серпня 2022 року о 21-й годині 35 хвилин в м. Києві, вул. Дніпровська набережна, 20-а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року скасувати, а провадження закрити. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови та зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 31.10.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 25 жовтня 2022 року. З пояснень апелянта вбачається, що копію повного тексту оскаржуваної постанови він отримав лише 31.10.2022 року, при цьому матеріали справи не містять доказів отримання копії оскаржуваної постанови чи ознайомлення з її текстом до зазначеною ним дати. Апеляційну скаргу подано до суду 08.11.2022 року.
Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що строк на оскарження вищевказаної постанови було пропущено з поважних причин, відтак є обґрунтовані підстави для його поновлення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять достатню кількість належних, допустимих та достовірних доказів, які дають підстав для висновку про вичнення ОСОБА_1 адмінітсративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із такими висновком суду, апелянт зазначав, що він відмовивися від проходження огляду під тиском працівників поліцї. Вказував, що з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що він двічі не відмовився від проходження оглдяу на стан наркотичного сп'яніння, а також сам пропонував добровільне таке проходження. Окрім того, апелянт зазначає, що працівнк поліції зняв з себе нагрудну боді-камеру та поставив її в автомобіль, де вона знаходилася певний час і не фіксувала подій, які відбувалися. В зазначений період працівники поліції фактично змусили апелянта на відмову від проходження огляду. За таких умов вказана відмова не може вважатися добровільною і не може бути прийнята судом.
Апеляційний суд погоджується із такими твердженнями апелянта.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної боді-камери працівника поліції вбачається, що на відеозаписі відображено момент зупинки автомобіля ОСОБА_1 та факт незаперечення останнім проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Окрім того, з вказаного відеозапису вбачається, що проходження огляду на стан сп'яніння пропонувалося ОСОБА_1 неодноразово, на що останній надавав згоду.
Досліджуючи наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної боді-камери працівника поліції, апеляційним судом було встановлено, що працівник поліції, після згоди ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння зняв боді-камеру та залишив її в падтульному автомобілі, де вона знаходилась певний час і не фіксувала подій, які відбувалися, а саме процес спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 .
Відповідно до даних відеозапису - час фактичної зупинення відеозйомки тривав з 21 год. 40 хв. до 21 год. 56 хв., після чого відеозапис було продовжено. Таким чином, близько 16 хв. дії працівників поліції та їх спілкування із ОСОБА_1 взагалі не фіксувалися. Після вищевказаних дій працівника поліції, осатнній дістав відеокамеру з автомобіля, підійшов до ОСОБА_1 та знову задав йому питання з приводу проходження огляду, на що останній заявив про відмову. При цьому, з відеозапису вбачається, що така відмова супроводжувалася вербальною допомогою у її оформлені працівником поліції.
Беручи до уваги вищевказане, апеляційний суд вважає, що вказані дії працівників поліції направлені на позапроцесуальне переконання ОСОБА_1 в його незгоді щодо проходження огляду та отримання відмови у проходжені такого огляду. Таким чином, вказане на думку апеляційного суду породжує об'єктиний сумнів в добровільності та безсторонності відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В ході розгляду справи, апеляційним судом до управління патрульної поліції направлялися повідомлення, щодо розгляду справи та надання ними пояснень відносно позиції, яку займає ОСОБА_1 та обставин, на які він посилається. Така пропозиція направити свої міркування була запропонована з метою спростування або ж підтвердження тверджень ОСОБА_1 , однак, управлінням патрульної поліції до суду своїх міркувань направлено не було.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України. Окрім того, суд не має права самостійно збирати докази та фактично брати на себе функцію звинувачення.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд констатує недоведеність працівниками поліції наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу є підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба