Єдиний унікальний номер 369/11256/22
Апеляційне провадження № 33/824/771/2023
02 березня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_2 у зв'язку з мобілізацією
за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №476965, 03.08.2022 року, повторно 19.10.2022 року близько 22 години, перебуваючи за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 влаштував сварку з дружиною ОСОБА_2 в присутності двох неповнолітніх дітей, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680, 00 грн. в дохід держави та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що строк на оскарження вищевказаної постанови було пропущено з поважних причин, відтак є обґрунтовані підстави для його поновлення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з точки зору суду першої інстанції стала наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було встанволено, що постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у справі №369/8112/22 постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. З огляду на вищевказане, апеляційний суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є неможливим, оскільки відсутня повторність.
Окрім зазначеного, апеляційний суд звертає увагу й на те, що в якості доказів по справі до протоколу про адміністративне правопорушення додано заяву ОСОБА_2 та її пояснення, в яких вона зазначила, що ОСОБА_1 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, влаштував сімейну сварку, ображав її на очах у неповнолітнії дітей, чим завдав психологічної травми, як їй, так і їх спільним дітям.
В своїх поясненнях ОСОБА_1 заперечував проти пояснень його дружини та зазначив, що він її не ображав, в свою чергу ОСОБА_2 сама провокувала його до сварки та згодом викликала поліцію.
Вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення (протокол про адміінстративне правопорушення та пояснення його дружини), не можна вважати достатніми та допустимими виходячи з наступного:
В ході розгляду справи судом встановлено, що в матеріалах справи окрім протоколу про адміністративне правопорушення також міститься заява ОСОБА_2 , її пояснення та пояснення самого ОСОБА_1 , які фактично протирічать один одному.
В матеріалах справи також містяться пояснення доньки сторін, ОСОБА_3 , з яких вбачається наявність між її батьками конфлікту, однак не вбачається обставин, які можуть бути трактовані як вчинення фізичного чи психологічного насилля.
Згідно наявного у матеріалах протоколу про адміністративне правопорушення, а також заяви ОСОБА_2 , її чоловік вчинив відносно неї психологічне насилля, окрім того наніс їй удари. В той же час жодного доказу на підтвердження побиття ОСОБА_2 її чоловіком матеріали справи не містять.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що самі по собі образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання (образи) спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, що в даному випадку є відсутнім.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України. Окрім того, суд не має права самостійно збирати докази та фактично брати на себе функцію звинувачення.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд констатує недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, що в свою чергу є підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба