Єдиний унікальний номер справи 756/3675/17
Провадження №22-ц/824/2349/2023
02 березня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначив, що 05.04.2007 року банком укладено з ОСОБА_1 кредитний договір № 51-07 за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 75 844 доларів США 00 центів зі сплатою 12 % річних зі строком повернення до 04.04.2014 року.
Станом на 08.02.2017 року ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання та не погашає заборгованість, АТ «Державний ощадний банк України» просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 76 203 доларів США 25 центів.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 76 203 долари США 25 центів заборгованості за кредитним договором та 30 898 грн. 77 коп. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по в справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
06.02.2023 року до Київського апеляційного суду від акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
22.02.2023 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 02.03.2023 року позивач не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бутизаконним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що 05.04.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 51-07, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 75 844 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 75 844 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12% відсотків річних та комісійні винагороди на умовах та в строки, визначені цим договором.
Згідно п. 1.2 Договору кредит надається на 84 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04.04.2014 року.
Кредит надається шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару ПП «Флеш» на підставі рахунка-фактури № СФ-0000126 від 30.03.2007 року для здійснення оплати за автомобіль марки Lexus, модель GX470, тип ТЗ - легковий універсал, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір чорний (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.5.1.1 Договору на період з дня видачі кредиту та до моменту закінчення терміну, на який було надано кредит, а саме до 04.04.2014 року включно, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на підставі процентної ставки в розмірі 12% річних. Проценти нараховуються щомісячно за методом факт/факт на фактичну заборгованість за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до настання терміну, зазначеного п. 1.5.1.1 (п. 1.5.1.3 Договору).
Згідно п. п. 3.3.1, 3.3.3, 3.3.5 Договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором; повернути кредит в сумі 75 844 доларів США 00 центів; точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі.
05.04.2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» перераховано на користь ОСОБА_1 381 874 грн. 54 коп., що еквівалентно 75 844 доларів США 00 центів, що підтверджується квитанцією від 05.04.2007 року, прибутково-видатковим касовим ордером № 802025_001.
Згідно розрахунку заборгованості наданого ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.02.2017 року становить 76 203 доларів США 25 цент, що еквівалентно 2 059 918 грн. 18 коп., з яких 59 528 доларів США 35 центів, що еквівалентно 1 609 164 грн. 05 коп. - заборгованість за кредитом, 16 674 доларів США 90 центів, що еквівалентно 450 754 грн. 13 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним з банком кредитним договором щодо повернення отриманих коштів, а також процентів за користування кредитом не виконує, а існування судового рішення за яким звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення спірної заборгованості не є перешкодою для стягнення боргу за основним зобов'язанням.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно п. 2.3 укладеного між сторонами Договору банк має права вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за договором застави транспортного засобу.
25.09.2009 року ОСОБА_1 листом ВАТ «Державний ощадний банк України» направлено вимогу щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 51-07 від 04.04.2007 року, яку ОСОБА_1 отримав 28.09.2009 року.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, з чим погодився й Оболонський районний суд міста Києва, який рішенням від 30.08.2010 року задовольнив позов ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Черкаське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:
- стягнув з ОСОБА_1 на корить ВАТ «Державний ощадний банк» в особі Черкаське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 51-07 від 05.04.2007 року в розмірі 524 722 грн. та державне мито в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.;
- звернув стягнення на заставлене майно, а саме: легковий автомобіль марки Lexus, колір чорний, модель GX470, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.04.2007 року, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.06.2020 року доповнено резолютивну частину рішення відомостями про доларовий еквівалент суми заборгованості; викладено резолютивну частину рішення наступним змістом: «позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Черкаське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Черкаське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 51-07 від 05.04.2007 року в сумі 66 211 доларів США 06 центів, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 524 722 грн. 65 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. 00 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: легковий автомобіль марки Lexus, колір чорний, модель GX 470, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2007, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.04.2007 року, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Постановою Київського апеляційного суду від 21.10.2020 року додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19.06.2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви АТ Державний ощадний банк України» в особі Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Таким чином, з огляду на вищевказане, позивач вже скористався своїм правом на дострокове повернення заборгованості за кредитом, а саме - направивши апелянту претензію про дострокове погашення кредиту від 23.09.2009 року та отримавши рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі №2- 2342/2010 від 30.08.2010 про стягнення заборгованості (тіло, відсотки та пеня) за кредитним договором у розмірі 524 722,65 грн. з одночасним зверненням стягнення на предмет застави.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором шляхом направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Беручи до уваги вищевказане, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно того, що існування вищезгаданого судового рішення про стягнення боргу не є перешкодою для задоволення даного позову з огляду на те, що заборгованість за кредитом (тіло кредиту, відсотки та штрафні санкції), яка не охоплюється рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30.08.2010 року, не існує, оскільки після вимоги про дострокове погашення кредиту (зміни строку зобов'язання) право на здійснення договірних нарахувань на заборгованість у кредитора відсутнє, а повторне вирішення питання про стягнення заборгованості за таким договором за умови існування вищевказаного рішення суду, є неприпустимим.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про помилковість позиції суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, позивач має відшкодувати відповідачу сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 46 348, 15 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
Апелянт зазначив про те, що його витрати на правничу допомогу складають 10000,00 грн., та надав докази на підтвердження цього.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вищевказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Апеляційним судом встановлено, що позивачем не було належним чином доведено неналежності заявлених витрат на правову (правничу) допомогу відповідача чи їх не співмірності. За таких умов у суду відсутні підстави для неприйняття заявленого позивачем загального розміру витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( 18005, м. Черкаси, вул. Шевченка, 320, код ЄДРПОУ 027670059) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 46 348 (сорок шість тисяч триста сорок вісім) гривень 15 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( 18005, м. Черкаси, вул. Шевченка, 320, код ЄДРПОУ 027670059) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько