Справа № 381/1677/22 Постанова винесена суддею Питель-Тьолушкіною В.Л.
Провадження № 33/824/3061/2022
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
01 листопада 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участі захисника Гавриленка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Гавриленка В.О. на постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дорогинка Фастівського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп.
Як встановив суддя місцевого суду, 29 травня 2022 року о 16 год 30 хв ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, по вул. Київська у м. Фастові Київської області керував автомобілем Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія в установленому законом порядку проводився із застосуваннями приладу «Drager», результат - 1,23 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Гавриленко В.О., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильне застосування матеріального закону, просить скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) і стверджує, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на місці із застосуванням приладу «Drager», просив працівників поліції направити його для проходження огляду в медичний заклад, в чому йому було відмовлено.
Звертає увагу на: наявні у протоколі про адміністративне правопорушення виправлення та посилання на свідків, які не були присутніми під час огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, вказівку на додаток до протоколу СД диск без зазначення яким технічним пристроєм проводилась відеозйомка; відсутність підпису ОСОБА_1 та свідків в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; проведення поліцейським відеозйомки на особистий мобільний телефон, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1016 від 18.12.2018; відсутність на відеозаписі, який є неповним, свідків, що спростовує показання свідків в суді про проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за їх участі; відсутність допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відомостей щодо законності причин його зупинки, з урахуванням ще й того, що ОСОБА_1 не притягувався того дня до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, через що його було зупинено.
За таких обставин, як вважає захисник, протокол про адміністративне правопорушення та всі інші докази у справі є недопустимими, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення захисника Гавриленка В.О. на підтримку апеляційних вимог, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Цих вимог закону суддя місцевого суду, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , не дотримав, а за результатами її апеляційного розгляду слід визнати обґрунтованими доводи захисника про те, що висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому
ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок).
За положеннями ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан, зокрема алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, та в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З матеріалів справи слідує, що суддя місцевого суду висновок про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9(а) ПДР України обґрунтував даними: протоколу Серії ААБ № 041098 від 29 травня 2022 року; рапорту старшого інспектора чергового Фастівського РУП ГУ НП в Київській області про те, що 29 травня 2022 року о 16 год 31 хв від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про зупинку транспортного засобу у зв'язку порушенням правил дорожнього руху; акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо результатів такого огляду водія ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 травня 2022 року про те, що ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нерозбірлива мова, тремтіння пальців рук, пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер 6810», тому огляд в закладі охорони здоров'я (Фастівська ЦРЛ) не проводився; роздруківки з принтера спеціального технічного приладу «Драгер 6810» щодо результатів огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння із показником 1,23 ‰; поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про порушення ОСОБА_1 під час керування автомобілем Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 правил дорожнього руху та у зв'язку з цим зупинку цього транспортного засобу, а також про проведення огляду водія за допомогою алкотестера «Драгер» та встановлення факту його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Проте дотримання працівниками поліції положень ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів щодо порядку проходження огляду водія на стан алкогольного сп'яніння суддя не перевірив та залишив без належної оцінки низку обставин, які свідчить про недійсність результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
Так, позиція сторони захисту в суді першої інстанції полягала в тому, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та наполягав на огляді в медичному закладі, в чому йому було відмовлено.
В той же час в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на спростування таких пояснень ОСОБА_1 .
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що пояснення будуть надані в суді. В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів його підпис у графі «з результатами огляду згоден» відсутній, як немає в цьому акті відомостей про свідків огляду. За показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вони були присутніми під час проведення поліцейським огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу, підтвердили результати огляду, які свідчили про стан сп'яніння, але не надали жодних пояснень з приводу поведінки ОСОБА_1 після проведення огляду, зокрема в частині його згоди або незгоди з результатами такого огляду. При цьому долучений до протоколу відеозапис переривається відразу ж після оголошення поліцейським результатів огляду та повідомлення про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан сп'яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а також, що поліцейський забезпечив проведення огляду водія ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я, тому результати огляду, проведеного з використанням спеціального технічного засобу, в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП є недійсними.
За вказаних обставин твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, нічим не спростовані. Отже відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються допустимими доказами.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, а згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року, як така, що не ґрунтується на вимогах ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП - скасуванню з прийняттям рішення про закриття провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Таким чином, апеляційна скарга захисника Гавриленка О.В. підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу захисника Гавриленка Володимира Олеговича задовольнити.
Постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір - скасувати, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П.Павленко