єдиний унікальний номер справи: 761/49235/19
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/305/2022
22 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевченківського районного суду міста Києва Саадулаєва А.І.,
у цивільній справі №761/49235/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 , в якому просила:
- стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхове відшкодування у розмірі 34 232,25 грн.; пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 4 512,92 грн., що загалом складає 38 745,17 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 76 743,59 грн.; суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн.; витрати на проведення звіту від 05 вересня 2019 року у розмірі 2 500,00 грн.; кошти на відновлення стану та комплектності транспортного засобу у розмірі 1 145 грн.; на оплату проїзду у розмірі 160,00 грн.; витрати на розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у розмірі 1 602,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.; витрати на правову допомоги у розмірі 3 000 грн., що загалом складає 101 150,59 грн.
Стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позову зазначала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Suzuki SX4», дн.з. НОМЕР_1 , що належить їй отримав механічні пошкодження.
Станом на дату подання позову ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» сплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 66 567,75 грн. Отже, розмір недоплаченої страховою компанією в межах страхової суми за наслідками фактичного ремонту становить 34 232,25 грн.
Вказуючи, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Позивач також просила стягнути з ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, суму понесених витрат та моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, тяжкості вимушених змін у житті у зв'язку із неможливістю користуватися майже знищеним транспортним засобом, часу та зусиль, необхідних для тривалого відновлення попереднього стану транспортного засобу, яка позивачем оцінена в розмірі 15 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 19 126 грн. страхового відшкодування та 1 962,74 грн. пені.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн. як розмір франшизи та 3 000 грн. моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 7 561 грн. 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 565,44 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила суд рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхове відшкодування у розмірі 19 326 гривень 00 коп.; пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 3 621 гривня 81 коп.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 56 417 грн. 59 коп.; витрати на проведення звіту від 05 вересня 2019 року у розмірі 2 500,00 грн. 00 коп.; витрати на відновлення стану та комплектності транспортного засобу у розмірі 1 145 грн. 00 коп.; витрати на оплату проїзду у розмірі 160 грн. 00 коп.; витрати на розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у розмірі 1 602 грн. 00 коп.; моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп.; витрати на правову допомоги у розмірі 3 000 грн.;
стягнути з ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи у Шевченківському районному суді м. Києва та у Київському апеляційному суді.
При цьому, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказуючи на те, що суд першої інстанції невірно розрахував суму сплаченого позивачу часткового розміру страхового відшкодування, зокрема згідно платіжного доручення позивач отримала відшкодування у розмір 66 567,75 грн., а в судовому рішенні зазначено 66 767,75 грн., таким чином судом не вірно розраховано розмір страхового відшкодування який мав би становити 19 326,00 грн., а не 19 126,00 грн., як визначено судом.
Також судом не було враховано усіх сум та термінів при розрахунку пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, витрати за проведення звіту, витрати на відновлення стану та комплексності транспортного засобу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Відзив до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2019 року між ТДВ «СК «Ю. ЕС. АЙ» та ОСОБА_2 укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО/0662743, забезпечений транспортний засіб KIA Cerato, державний номер НОМЕР_2 , франшиза за полісом 1000 грн., із страховим лімітом 100 000 грн. (т. І а.с. 132).
19 липня 2019 року на перехресті вул. С. Петлюри, 11/106 та вул. Саксаганського у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля «KIA Cerato», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та «Suzuki SX4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності позивачу.
09 жовтня 2019 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України (т. І а.с. 76-77).
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) № АМ-К-002026 від 29 листопада 2019 року, фактична вартість ремонтних робіт автомобіля «Suzuki SX4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 142 311 грн. 34 коп. з ПДВ (т. І а.с. 82-83).
Згідно розрахунку страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», сума страхового відшкодування яка підлягає виплаті ОСОБА_1 становила 58 577 грн. 34 коп. (т. І а.с. 87).
26 листопада 2019 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 58 577 грн. 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 12111 (т. І а.с. 78).
Згідно розрахунку страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», сума страхового відшкодування яка підлягає виплаті ОСОБА_2 становить 7 990 грн. 41 коп. (т. І а.с. 88).
24 грудня 2019 року ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 7 990 грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 14010 (т. І а.с. 89).
Виходячи з висновку експерта №01-23/05 від 23 травня 2020 року судом встановлено, що розмір матеріального збитку, завданої позивачеві, унаслідок ДТП, на 29 листопада 2019 року, з урахуванням ПДВ, становить 86 093 грн. 75 коп. (а.с. 219-232).
Виходячи з акта виконаних робіт № 21-2898 від 24 липня 2019 року та квитанції № 1664362 судом встановлено, що вартість евакуації транспортного засобу становила 800 грн. (т. І а.с. 132а-132б).
Так, положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 вказаного Закону).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з пунктом 22.1 ст.22 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (ст.35 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст.29 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.
Згідно пункту 36.2 ст.36 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Згідно зі ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог до ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», посилалась на те, що оскільки вартість відновлювального ремонту, тобто робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, визначена в розмірі 86 093,75грн., зі страхової компанії також підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 34 2302,25 грн. та пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 4 512,92 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення зі страхової на користь позивача страхового відшкодування, суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріальний збиток завданий позивачу у наслідок ДТП становить 86 093 грн. 75 коп., витрати з евакуації транспортного засобу - 800 грн. Таким чином, враховуючи що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» за полісом № АО/0662743 від 10 квітня 2019 року, страхова сума за яким становить 100 000 грн., франшиза - 1 000 грн., то остання у межах страхової суми зобов'язана відшкодувати позивачу завдані збитки за вирахуванням франшизи.
Разом з тим, судом першої інстанції не вірно встановлено суму виплачену позивачу у якості страхового відшкодування, а саме - 66 767 грн. 75 коп.
Так, згідно платіжного доручення № 12111 від 26 листопада 2019 року, ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», у рахунок страхового відшкодування, сплатило на користь ТОВ «Автометрополіс» кошти у сумі 58 577 грн. 34 коп. (т. І а.с. 78).
Згідно платіжного доручення № 14010 від 24 грудня 2019 року ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», у рахунок страхового відшкодування, сплатило на користь ТОВ «Автометрополіс» кошти у сумі 7 990 грн. 41 коп.
Отже, загальна сума страхового відшкодування за полісом № АО/0662743 від 10 квітня 2019 року, яка була сплачена страховиком позивачу, становить 66 567 грн. 75 коп., що сторонами не заперечується.
З огляду на наведене, зі страхової компанії на користь позивача підлягають стягненню кошти недоотриманого страхового відшкодування у розмірі 19 326 грн. (86 093 грн. 75 коп. (сума страхового відшкодування) + 800 грн. (евакуація т.з.) -1 000 грн. (франшиза) - 66 567 грн. 75 коп. (сплачене страхове відшкодування)).
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення зі страхової компанії пені за прострочення виплати страхового відшкодування, суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки 26 листопада 2019 страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 58 577 грн. 34 коп., то позивач має право на стягнення пені за період з 18 жовтня 2019 року по 25 листопада 2019 року у розмірі 1 962,74 грн., виходячи із суми 58577,34 грн., яка була нарахована.
З даним висновком суду не можна погодитись враховуючи наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ч.1 ст. 992 ЦК України).
Пунктом 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик на протязі 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У пункті 36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Судом встановлено, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснила 19 липня 2019 року, отже з наступного дня починається відлік строку на здійснення страхової виплати, що становить 90 днів. Відповідно, його закінчення припадає на дату 17 жовтня 2019 року. Страховою компанією була здійснена виплата страхового відшкодування у сумі 58 577 грн. 34 коп. - 26 листопада 2019 року та 7 990 грн. 41 коп. - 24 грудня 2019 року, тобто поза межами строку встановленого пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, у період з 18 жовтня 2019 року по 25 листопада 2019 року сума пені повинна нараховуватися на всю суму страхового відшкодування, а саме 85 893 грн. 75 коп. та становить 2 878 грн. 03 коп.
У період з 26 листопада 2019 року по 23 грудня 2019 року сума пені має нараховуватися на страхове відшкодування у сумі 27 316 грн. 41 коп. (85 893 грн. 75 коп. - 58 577 грн. 34 коп.)., та становить 616 грн. 67 коп.
У період з 25 грудня 2019 року по 28 грудня 2019 року на суму 19 326 грн., що є невиплаченим страховим відшкодуванням, та становить 57 грн. 18 коп.
З огляду на наведене, на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у загальній сумі 3 551 грн. 88 коп. (2 878 грн. 03 коп. + 616 грн. 67 коп. + 57 грн. 18 коп.).
Відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальних збитків, суд першої інстанції посилався на відсутність підтвердження їх розміру висновком експерта.
З даним висновком суду не можна погодитись враховуючи наступне.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах
від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) .
Так, згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) № АМ-К-002026 від 29 листопада 2019 року, фактична вартість ремонтних робіт автомобіля «Suzuki SX4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 142 311,34 грн. з ПДВ. При цьому, згідно висновку експерта №01-23/05 від 23 травня 2020 року, розмір матеріального збитку завданого позивачу унаслідок ДТП станом на 29 листопада 2019 року, з урахуванням ПДВ, становить 86 093 грн. 75 коп.
З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що стягненню з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» підлягає сума страхового відшкодування, яка не відшкодована відповідно до висновку експерта №01-23/05 від 23 травня 2020 року у встановленому законом порядку, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди, яка підтверджена належними доказами є необґрунтованим.
Таким чином, розмір відшкодування матеріальних збитків, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 56 417,59 грн. із розрахунку 142 311,34 грн. (загальна вартість згідно Акту від 29 листопада 2019 року) - 66 567,75 грн. (страхова виплата) - 19 326,00 грн. (додаткове страхове відшкодування).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 франшизи у сумі 1 000 грн., суд першої інстанції з пункту 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції у вказаній частині сторонами не оскаржуються, а відтак, судом апеляційної інстанції не переглядаються виходячи з положень ст. 367 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 витрат понесених позивачем для складенням звіту № 06-05/09 від 05 вересня 2019 року, суд першої інстанції вважав, що у позивача була відсутня об'єктивна необхідність у проведенні такої оцінки, оскільки відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначення розміру збитків є обов'язком страховика.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з підставами для відмови у стягненні зазначених витрат, виходячи з того, що у зв'язку з непогодженням потерпілим суми завданого йому збитку, останній має право надати висновок експерта з метою встановлення реального його розміру.
Разом з тим, слід зазначити, що розмір матеріальних збитків завданих позивачу, встановлений судом на підставі висновку експерта №01-23/05 від 23 травня 2020 року, а відтак, підстави для стягнення витрат понесених позивачем у зв'язку зі складенням звіту про оцінку КТЗ № 06-05/09 від 05 вересня 2019 року, відсутні.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 витрат на відновлення стану та комплектності транспортного засобу, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для її задоволення, оскільки, розмір матеріальних збитків, встановлений на підставі висновку експерта, що вже включає суму зазначеної вимоги.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення витрат на оплату проїзду на таксі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявна в матеріалах справи квитанція від 19 липня 2019 року (т. 1 а.с. 90) не містить інформації з якої адреси, в який пункт призначення та за яких обставин була здійснена поїздка. Крім того, з вказаної квитанції не можливо встановити особу, яка здійснювала поїздку та сплачувала за неї кошти. Таким чином, квитанцію від 19 липня 2019 року не може вважатися належним доказом у справі щодо понесених позивачем витрат на оплату проїзду.
Посилання скаржника на те, що відповідачем визнається факт залучення позивачем таксі з метою проїзду додому, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки наявна в матеріалах справи квитанція, не є належним доказом у справі на підтвердження понесених позивачем витрат, жодні інші докази на доведення зазначеної вимоги, відсутні.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, суд першої інстанції, виходив з душевних страждань позивача, вимушених змін у її житті у зв'язку із неможливістю користуватися пошкодженим транспортним засобом, часу та зусиль, необхідних для тривалого відновлення попереднього стану транспортного засобу, наявністю встановленою постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року у справі №761/29512/19 вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до абз. 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зазначений розмір відшкодування (три тисячі гривень) на думку колегії суддів, відповідає принципу розумності та справедливості, та є таким, що відповідає характеру та тривалості заподіяних позивачу моральних страждань.
Посилання скаржника на те, що кошти у сумі 15 000 грн. будуть дійсною та об'єктивною оцінкою завданої їй шкоди, є необґрунтованим, завищеним та такими, що не відповідають характеру моральних страждань.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу надану позивачу у зв'язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення, оскільки вони не пов'язані з розглядом даної цивільної справи.
Посилання скаржника на те, що чинним законодавством не заборонено право заявляти вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки ч. п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, щопри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи. В даному ж випадку, витрати на правову допомогу надану позивачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не пов'язані з розглядом даної справи.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги у суді першої інстанції та витрат пов'язаних з вартістю відправлення поштової кореспонденції, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене питання вирішено судом першої інстанції шляхом ухвалення 12 липня 2021 року додаткового рішення.
Посилання скаржника на неврахування судом наявності підстав для стягнення витрат понесених у зв'язку з поданням заяви про забезпечення позову, є безпідставним, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року у справі № 761/49235/19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовлено (т. 1 а.с. 110-113). Таким чином, витрати понесені позивачем у зв'язку з розглядом вказаної заяви, не підлягають покладенню на відповідачів.
Посилання скаржника на неврахування судом наявності підстав для стягнення на її користь комісії у сумі 20 грн. сплаченої у зв'язку зі сплатою судового збору, є безпідставним, оскільки ЦПК України не передбачено покладення обов'язку на відповідачів щодо відшкодування комісії сплаченої позивачем у разі задоволення/часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та постановлення нового, в частині :
визначення розміру стягнення страхового відшкодування з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ та розміру пені за прострочення страхового відшкодування зміні, шляхом збільшення їх розміру: страхового відшкодування з 19 126 грн. до 19 326 грн.; пені з 1 962 грн. 74 коп. до 3 551 грн. 88 коп.,
відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 страхового відшкодування з ухваленням в цій частині нового, про стягнення з останнього матеріального збитку у розмірі 56 417 грн. 59 коп.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з часткового задоволення вимог апеляційної скарги на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір з відповідача-1 у розмірі 466 грн. 54 коп., з відповідача-2 у розмірі 1 153 грн. 38 коп.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384,387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 19 126 грн. страхового відшкодування, 1 962 грн. 74 коп. пені скасувати, та постановити в цій частині нове, за яким стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 19 326 грн., та пеню, яка підлягає стягненню в розмірі 3 551 грн. 88 коп.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 матеріальних збитків, скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 зареєстрована АДРЕСА_2 ) матеріальні збитки у сумі 56 417 грн. 59 коп.
В решті рішення суду, залишити без змін.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (код ЄДРПОУ: 32404600) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 466 грн. 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1 153 грн. 38 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків визначених положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України
Суддя-доповідач :
Судді: