Єдиний унікальний номер справи 185/5760/22
Провадження № 1-кп/185/232/23
14 лютого 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041370000630 від 29 червня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 23 листопада 2021 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 21 липня 2022 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до відпрацювання 100 (ста) годин громадських робіт;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
28 червня 2022 року приблизно о 15 год. 20 хв. ОСОБА_3 спільно зі своїм товаришем ОСОБА_5 прийшли на річку Вовча, що протікає біля парку «ім. 1-го Травня» м. Павлограда, де спільно відпочивали. Під час відпочинку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на портативній вluetooth колонці марки «Cigii», яка була під'єднана до мобільного телефону марки «Орро», що належить ОСОБА_5 , слухали музику. Приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 попросив ОСОБА_3 сходити до магазину «Аврора», що розташований по вул. Соборна м. Павлограда з метою придбати рибацькі снасті. ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_5 відповів згодою, при цьому в указаний час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння вказаною портативною колонкою та телефоном.
В той же день, тобто 28 червня 2022 року, приблизно о 16 год. 35 хв. ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне протиправне вилучення чужого майна і обернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, щодо посягання на чужу власність та її вилучення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди власнику майна та бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистою зацікавленістю, зловживаючи довірою ОСОБА_5 , під приводом послухати музику під час руху до магазину, заволодів мобільним телефоном марки «Орро» моделі А12, синього кольору, ІМЕЙ НОМЕР_1 , S/N НОМЕР_2 вартістю 2850,00 грн. та портативною вluetooth колонкою марки «Cigii» моделі F62 ВТ, чорного кольору, вартістю 869,47 грн., що належать ОСОБА_5 , чим спричинив останньому матеріального збитку на загальну суму 3719,47 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 з викраденим майном зник, та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім того, 01 липня 2022 року приблизно о 14 год. 40 хв. ОСОБА_3 рухався по вул. Миру м. Павлоград Дніпропетровської області. Проходячи повз будинок № 54 по вказаній вище вулиці ОСОБА_3 через незакриті двері в першому під'їзді побачив дитячий велосипед-коляску марки «Crosser», синього кольору і в указаний час у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, 01 липня 2022 року приблизно о 14 год. 45 хв. зайшов до першого під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де, перебуваючи на сходинковій площадці, скориставшись тим, що контроль зі сторони власника майна відсутній, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і він діє ніким не поміченим, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу викрав дитячий велосипед-коляску марки «Crosser Т350», синього кольору, що належить ОСОБА_6 , чим спричинив останній матеріального збитку на суму 1466,67 грн.З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 з викраденим майном зник, та розпорядився ним на власний розсуд.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю, підтвердив, що обставини зазначені в обвинувальному акті відповідають тим, що мали місце. Зазначив, що час, місце, спосіб, мотив скоєння злочинів, кількість викраденого майна і його вартість органом досудового слідства встановлено правильно і ним не оспорюється. Пояснив, що 28 червня 2022 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прийшли на річку Вовча, що протікає біля парку «ім. 1-го Травня» м. Павлограда, відпочити та порибалити. Потім він вирішив піти до магазину та під приводом послухати музику під час руху до магазину, зловживаючи довірою ОСОБА_5 попросив у нього мобільний телефон та портативну колонку, знаючи, що в майбутньому повертати їх не буде. В подальшому мобільний телефон та портативну колонку він заклав до ломбарду. Також пояснив, що 01 липня 2022 року він, проходячи повз будинок АДРЕСА_3 , через незакриті двері під'їзду побачив дитячий велосипед синього кольору та викрав вказаний велосипед. Дитячий велосипед він хотів здати до ломбарду, але там йому відмовили. Дуже шкодує з цього приводу та щиро розкаюється.
Крім повного визнання вини, винність обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_5 під час судового розгляду показав, що 28 червня 2022 року приблизно після 15 години 00 хвилин він йшов порибалити в парк «ім. 1-го Травня» м. Павлограда. На своєму шляху він зустрів ОСОБА_3 та вони пішли разом. На річці їх вже чекавОСОБА_7 . Під час відпочинку, на портативній колонці, яка була під'єднана до мобільного телефону вони слухали музику. Потім ОСОБА_3 вирішив піти до магазину та купити рибацькі снасті, і попросив у нього взяти з собою мобільний телефон та колонку, щоб під час руху послухати музику. Зазначив, що він добровільно передав ОСОБА_3 свій мобільний телефон та колонку, будучи впевненим, що останній в майбутньому їх йому поверне. Однак, вказане майно ОСОБА_3 йому не повернув. Приблизно через дві години як ОСОБА_3 пішов, він намагався зателефонувати на свій мобільний телефон, але телефон був вимкненим. Через деякий час портативну колонку йому повернули працівники поліції. Просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що обвинуваченого ОСОБА_3 вона особисто не знає. На початку липня 2022 року вона була на зміні у ломбарді «Добродькін О.М. і компанія». Пам'ятає, що до приміщення ломбарду зайшов ОСОБА_3 і запитав чи приймуть у нього дитячий велосипед, на що вона відповіла відмовою.
Допитаний у присутності свого законного представника неповнолітній свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що влітку 2022 року приблизно о 15 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 рибалили в парку «ім. 1-го Травня» в м. Павлоград. Потім ОСОБА_3 вирішив піти до магазину та попросив у ОСОБА_5 взяти з собою його мобільний телефон та колонку, щоб під час руху послухати музику. ОСОБА_5 добровільно передав йому свій мобільний телефон та колонку, будучи впевненим, що останній в майбутньому їх йому поверне. Вони чекали ОСОБА_3 деякий час, однак останній не повернувся. ОСОБА_5 телефонував на свій мобільний телефон, але він уже був вимкнений. Зазначив, що ОСОБА_5 не надавав ОСОБА_3 дозволу розпоряджатися його мобільним телефоном та колонкою.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у фактично скоєному також повністю підтверджується письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду.
Згідно висновку експерта від 21 липня 2022 року № СЕ-19/104-22/20619-ТВ, ринкова вартість мобільного телефону марки «Орро», моделі А12 3/32 GB, який було придбано новим в середині лютого 2021 року на момент вчинення злочину, а саме на 28 червня 2022 року, могла складати 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. Ринкова вартість портативної Вluetooth колонки марки «Cigii» модель F62 ВТ, яка була придбана новою 22 травня 2022 року на момент вчинення злочину, а саме на 28 червня 2022 року, могла складати 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 47 (сорок сім) коп.
Згідно договору фінансового кредиту № 4.1007 від 28 червня 2022 року ОСОБА_9 , надав для закладу портативну Вluetooth колонку марки «Cigii» модель F62 ВТ. Даний договір закрито на підставі викупу ОСОБА_9 від 12 липня 2022 року.
Згідно заяви ОСОБА_9 від 19 червня 2022 року, останній добровільно видав співробітникам поліції портативну Вluetooth колонку марки «Cigii» модель F62 ВТ, яку він за проханням хлопця ОСОБА_10 заклав до ломбарду.
Постановою від 13 липня 2022 року портативну вluetooth колонку марки «Cigii F62 ВТ», чорного кольору, визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 .
Згідно протоколу огляду місця події від 05 липня 2022 року з фототаблицею до нього, проведено огляд ділянки місцевості, що розташована біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 . Під час огляду виявлено та вилучено дитячий велосипед-коляску марки «Crosser Т350», синього кольору та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 .
Згідно висновку експерта від 20 липня 2022 року № СЕ-19/104-22/20624-ТВ, ринкова вартість дитячого велосипеду-коляски марки «Crosser Т350», який було придбано новим в середині липня 2020 року на моментчинення злочину, а саме на 01 липня 2022 року, могла складати 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 67 (шістдесят сім) коп.
Згідно заяви ОСОБА_12 від 05 липня 2022 року, остання добровільно видала співробітникам поліції дитячий велосипед-коляску марки «Crosser Т350», яку їй передав її знайомий ОСОБА_3 .
Постановою від 06 липня 2022 року дитячий велосипед-коляска марки «Crosser Т350», синього кольору та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 .
Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 сумнівів у достовірності не викликають, викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів. Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Покази обвинуваченого ОСОБА_3 ,надані ним в судовому засіданні, послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо переконливі, чіткі, узгоджені між собою та з іншими доказами по справі і їм не суперечать, а тому суд приймає до уваги його покази як такі, що відповідають дійсності та разом з іншими доказами покладає їх в основу його обвинувачення у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Таким чином, після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які є належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер та узгоджуються з іншими обставинами, оцінюючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку що своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, його винуватість доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Суд вину обвинуваченогоОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України вважає доведеною.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В своєму рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи в сукупності досліджені докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 доведена «поза розумним сумнівом», оскільки наведені у вироку докази винуватості обвинуваченого є очевидними і безсумнівними.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного: раніше судимий, під наглядом у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив кримінальні правопорушення, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання згідно ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України відсутні.
Суд не враховує вказану у обвинувальному акті обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, оскільки якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів, суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує, що роз'яснено у п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 04 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки».
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 раніше вчиняв злочини, передбачені ст. 185 КК України, тобто вчиняв злочини, які є різновидом повторності злочинів, що підтверджується вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року. Окрім того, дії обвинуваченого кваліфіковані за обома епізодами як повторні.
Згідно ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Станом на момент вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_3 не мав судимості за вчинення іншого умисного кримінального правопорушення, крім тих які впливають на кваліфікацію та утворюють повторність, так як вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України був постановлений 21 липня 2022 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне виключити з обставин, що обтяжують покарання обвинуваченогоОСОБА_3 - рецидив злочину.
Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшує їх суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Таким чином, покарання обвинуваченомуОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України необхідно призначити в межах санкцій вказаних статей, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, визначивши покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт. Невідбута частина покарання за вказаним вироком складає 100 (сто) годин громадських робіт.
Кримінальні правопорушення, передбаченіч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив 28 червня 2022 року та 01 липня 2022 року, тобто до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинами першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
Суд приходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід визначити покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року більш суворим покаранням за вказаним вироком.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
Частиною першою ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбаченні ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України у період іспитового строку, суд вважає необхідним, у відповідності до ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.
Застосований запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не підлягає змінам.
Строк обчислення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 26 липня 2022 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Під час проведення досудового розслідування було проведено дві судово-товарознавчі експертизи загальною вартістю 1510 грн. 24 коп. Зазначені витрати у відповідності вимог ст. 122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винен у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведених судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-22/20619-ТВ від 21 липня 2022 року у розмірі 755 грн. 12 коп. та судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-22/20624-ТВ від 20 липня 2022 року у розмірі 755 грн. 12 коп.
Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року більш суворим покаранням за вказаним вироком, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк обчислення покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - з 26 липня 2022 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити обрану - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на проведення судових експертиз у сумі 1510 (однієї тисячі п'ятсот десять) грн. 24 (двадцять чотири) коп. на користь держави.
Речові докази:
- портативну колонку марки «CIGІI» F62 ВТ чорного кольору, яка на підставі зберігальної розписки передана потерпілому ОСОБА_5 ,- залишити ОСОБА_5 за належністю;
- дитячий велосипед-коляску марки «Crosser Т350», синього кольору, та паспорт на ім'я ОСОБА_11 , які на підставі зберігальної розписки передані потерпілій ОСОБА_6 ,- залишити ОСОБА_6 за належністю;
- СD-R диск з відеозаписом з камери, що розташована біля пішохідного моста через річку Вовча в парку «ім. 1-го Травня» за 01.07.2020 року, за період часу з 16.28 год. до 16.35 год., який приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1