Єдиний унікальний номер справи 185/5760/22
Провадження № 1-кп/185/232/23
16 січня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041370000630 від 29 червня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , строк якого спливає 09 лютого 2023 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував щодо продовження йому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчиться до наступного судового засідання, однак завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки є необхідність у відкладенні судового засідання з незалежних від суду причин.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою раніше судимою за вчинення в тому числі корисливих злочинів, перебуваючи на іспитовому терміні, маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, знову обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено на строк до восьми років позбавлення волі, не має місця роботи, не має постійного джерела прибутку, неодружений, на утриманні нікого не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, в разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може ухилятися від явки до суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, зважаючи на ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_3 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 наявний ризик вчинення нового кримінального правопорушення, заявлений прокурором, оскільки обвинувачений раніше судимий, і згідно обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень в період іспитового строку, маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість.
На думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим. З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , обставини вчинених злочинів, майновий стан обвинуваченого, та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, відповідно до ст. 183 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 15 березня 2023 року.
Визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на ОСОБА_3 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на визначений час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1