Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 31 серпня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства палива та енергетики України, Донецького науково-дослідного вугільного інституту, Міністерства вугільної промисловості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 січня 2006 р. частково задоволений позов ОСОБА_1 до Міністерства палива та енергетики України, Донецького науково-дослідного вугільного інституту, Міністерства вугільної промисловості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Визнано незаконним звільнення позивача з посади директора Донецького державного науково-дослідного вугільного інституту, поновлено його на цій посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 28 632 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2006 р. рішення районного суду скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Цим же рішенням зменшено розмір середньої заробітної плати, яка підлягає виплаті у зв'язку з визнанням незаконним звільнення, до 5821 грн. 84 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині поновлення його на посаді директора інституту, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що його звільнення проведено з порушенням вимог ч.1 ст. 41 КЗпП України, а тому його слід поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив з того, що його поновлення на посаді неможливо, оскільки ОСОБА_1 працював на підставі контракту, укладеного між ним та Міністерством палива та енергетики України та строк дії цього контракту закінчився 26 січня 2005 р., тобто на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції не мав законних підстав поновлювати позивача на посаді директора після закінчення строку дії контракту.
З урахування наведеного, підстав вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норм матеріального права, що відповідно до ч. 4 ст. 328 ЦПК України є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги, немає.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за ОСОБА_1 до Міністерства палива та енергетики України, Донецького науково-дослідного вугільного інституту, Міністерства вугільної промисловості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.