про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 березня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 536/229/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови, -
07 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним (протиправним) та скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 в частині передачі у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га, яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів, на підставі якого відділом Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області 08 грудня 2009 року проведено реєстрацію державного акту серії ЯИ № 533263 на ім'я ОСОБА_2 на право власності на дану земельну ділянку в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010956700514.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.02.2023 справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 08.03.2023.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України, яка визначає підстави набуття права на землю, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 2 статті 116 вказаного Кодексу визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до статей 13 та 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема управління майном, вирішення питань використання землі. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно зі статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
В даному спорі ставиться питання про скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області в частині передачі у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0,0520 га, яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів, оскільки це розпорядження, на думку позивача, порушує її право власності на земельну ділянку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів встановлено частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року в справі №676/3596/16-а (провадження № 11-187апп18) зазначила, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно зі статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статтями 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статтями 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності передачі відповідних прав щодо земельної ділянки, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.
Це питання було неодноразово досліджено Великою Палатою Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 березня 2018 року № 802/1792/17-а, від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 29 травня 2018 року в справі № 826/19487/14 зазначила, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Цей спір обумовлений порушенням приватного права позивача - права власності на спірну земельну ділянку, яку розпорядженням Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області передано у власність громадянину ОСОБА_2 .
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене, в справі вбачається спір про право, даний спір є приватноправовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Отже вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України; спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, натомість, правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування розпорядження голови.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя А.Б. Головко