15 березня 2023 року Київ № 320/10418/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт-Фастів» (правонаступник Приватного підприємства «Фарт») до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт-Фастів» (правонаступник Приватного підприємства «Фарт») (далі - позивач, підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - відповідач, Головне управління), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати повністю рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій № 50 від 22.08.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій та вилучення суми необґрунтовано одержаної виручки є необґрунтованим і безпідставним, оскільки позивач не допускав порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Згідно з ухвалою від 15.11.2022 судом відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ухвали від 12.01.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
14.02.2023 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірне рішення є правомірним, оскільки прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з виявлення обставин порушення позивачем вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому наголосив, що доводи представника відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідачем не досліджувались питання встановлення граничного рівня торговельної надбавки поруч з запровадженням процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни, які є різними видами державного регулювання цін, що призвело до помилкових висновків та завищення штрафних санкцій.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідачем у період з 05.08.2022 по 18.06.2022, за участі у тому числі директора підприємства, проведено позапланову перевірку за дотриманням позивачем вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акті від 18.08.2022 № 58 (далі - акт), яким зафіксовані порушення пунктів 2, 3, 4 Порядку декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 341 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2021 № 450), пункту 3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення».
Під час перевірки було встановлено, що підприємство у період з 08.05.2022 по 05.08.2022 здійснювало реалізацію бензинів автомобільних та дизельного пального за роздрібними цінами, які зросли на 5 % і більше порівняно з роздрібними цінами на бензини автомобільні та дизельне паливо станом на 25.05.2021, без відповідного декларування змін в порушення вимог чинного законодавства.
Внаслідок виявлених порушень відповідач дійшов висновку про одержання позивачем необґрунтованої виручки в розмірі 1 526 910, 61 грн., а також про ризики настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності у вигляді завдання збитків споживачам у зв'язку з неналежним застосуванням державних регульованих цін.
Не погоджуючись з висновками акта позивач подав відповідачу заперечення на акт від 22.08.2022 наголошуючи на тому, що висновки перевріяючих не відповідають дійсності, оскільки підприємство розпочало свою діяльність лише з 25.05.2021 та встановило поточні ціни на пальне, які були в межах встановлених законодавством щодо державного регулювання цін на пальне, а саме: 28,50 грн./л на бензин А-95 та 26,50 грн./л на дизельне пальне. При цьому законодавство не передбачало декларування зазначених цін при їх встановленні. У подальшому підприємство поступово змінювало ціни на пальне з 25.05.2021 по 05.05.2022 - 20 разів на дизельне пальне та 14 разів на бензин відповідно до вимог законодавства щодо формування такої ціни (виходячи зі встановленого граничного розміру торговельної надбавки до середньої ціни на пальне). Водночас законодавство не передбачало декларування зміни цін, які здійснювало підприємство у вказаний період, оскільки кожна зміна цін в сторону збільшення не перевищувала 5 % від діючої поточної роздрібної вартості.
Відповідно до таблиці зміни ціни на пальне позивачем за період з 25.05.2021 по 24.06.2022 здійснено наступні зміни цін:
на бензин А-95: 25.05.2021 - 28,50 грн., 02.06.2021 - 29,00 грн., 03.06.2021 - 29,50 грн., 19.06.2021 - 30,00 грн., 07.07.2021 - 30,50 грн., 23.07.2021 - 31,00 грн., 18.01.2022 - 32,00 грн., 25.01.2022 - 32,50 грн., 26.01.2022 - 33,00 грн., 05.02.2022 - 33,50 грн., 08.02.2022 - 34,00 грн., 10.02.2022 - 34,50 грн., 14.02.2022 - 35,00 грн., 16.02.2022 - 35,50 грн., 17.02.2022 - 36,00 грн., 13.06.2022 - 60,00 грн.;
на дизельне пальне: 25.05.2021 - 26,50 грн., 29.05.2021 - 26,00 грн., 02.06.2021 - 26,50 грн., 19.06.2021 - 27,00 грн., 30.07.2021 - 27,50 грн., 05.10.2021 - 28,50 грн., 07.10.2021 - 29,00 грн., 13.10.2021 - 30,00 грн., 07.11.2021 - 30,50 грн., 20.11.2021 - 31,00 грн., 18.01.2022 - 30,50 грн., 25.01.2022 - 31,00 грн., 26.01.2022 - 31,50 грн., 05.02.2022 - 32,50 грн., 08.02.2022 - 33,00 грн., 14.02.2022 - 33,50 грн., 17.02.2022 - 34,00 грн., 03.04.2022 - 37,20 грн., 16.04.2022 - 37,50 грн., 25.04.2022 - 38,60 грн., 05.05.2022 - 40,00 грн., 16.05.2022 - 42,30 грн., 24.06.2022 - 58,00 грн., 24.06.2022 - 60,00 грн.
Разом із тим підприємство визнало порушення Порядку декларування цін на бензин А-95, реалізація якого почалась з 13.06.2022 за ціною 60 грн./л, та порушення щодо реалізації з 25.06.2022 дизельного пального за ціною 60 грн./л, які не були своєчасно задекларовані. Водночас, визнаючи зазначені порушення, підприємство категорично не погоджується зі сумою штрафних санкцій через їх необґрунтованість та їх значне завищення, оскільки не дослідивши процес зміни роздрібних цін підприємством, посадовими особами Головного управління зроблено неправомірний висновок щодо поточної роздрібної ціни, яка підлягала декларуванню, станом на дату визначеного законом терміну декларування.
Також підприємство зазначило, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, припинення виробництва палива, знищення нафтобаз на території Київської області, різкого зростання цін на нафту, викликаних війною в Україні, не мало можливості закуповувати і реалізовувати паливо протягом трьох місяців (з середини березня по середину червня 2022 року). Тож за таких умов жодне підприємство не могло спрогнозувати ні терміни майбутньої поставки палива, ні ціни на нього і відповідно здійснити їх декларування. Кабінет Міністрів України постановою від 17.05.2022 № 594 зупинив дію пункту «карантинної» постанови від 09.12.2020 № 1236, якою встановлено граничні рівні торговельної надбавки до середньої ціни бензинів та дизельного палива, що реалізуються на АЗС. Зазначене дало можливість відновити постачання пального по цінам значно вищим від тих, які діяли в період обмеження. Тому підприємством не була задекларована зміна ціни на бензин А-95, яка відбулась 13.06.2022, коли була встановлена ціна 60 грн./л та на дизельне пальне 60 грн./л, яка була встановлена 25.06.2022, але це дало можливість відновити роботу підприємства та виконання ним своїх договірних зобов'язань по забезпеченню суб'єктів господарювання та населення паливом.
За результатом розгляду заперечень на акт, Головне управління листом від 25.08.2022 № вих-10-9/3703-22 повідомило позивача під час проведення відносно нього перевірки, що посадові особи Головного управління діяли в межах та у спосіб, визначені законодавством.
На підставі акта перевірки Головним управлінням було прийняте спірне рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 22.08.2022 № 50 (далі - спірне рішення), яким вирішено вилучити у позивача суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 1 526 910, 61 грн. та застосувати до нього штраф у розмірі 1 526 910, 61 грн.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує норми Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (далі - Закон № 5007), Постанову Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, товари протиепідемічного призначення» від 22.04.2020 № 341 (далі - Постанова № 341), Постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 (далі - Постанова № 1236).
Закон № 5007 визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Відповідно до пунктів 1-3, 5, 9, 10, 13-15 статті 1 у Законі № 5007 терміни вживаються в такому значенні:
встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни;
гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання;
застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною;
продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості;
товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації);
фіксована ціна - обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та державними колегіальними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та компетенції;
формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару;
ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару;
ціноутворення - процес формування та встановлення цін.
декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни - інформування суб'єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної.
Згідно зі статтею 2 Закону № 5007, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
За приписами частини першої статті 10 Закону № 5007 суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (статті 11 Закону № 5007).
Відповідно до статті 12 Закону № 5007, державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.
Статтею 13 Закону № 5007 визначені способи державного регулювання цін.
Так, державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Таким чином, суд уважає, що Закон № 5007 визначає два різних способи державного регулювання цін, зокрема: установлення обов'язкових для застосування цін і запровадження процедури декларування зміни ціни, які можуть здійснюватися одночасно.
Водночас, статтею Закон № 5007 закріплено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання під час державного регулювання цін.
Зокрема, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Так, Постановою № 341, яка набрала чинності з 18.05.2020, затверджені:
перелік товарів, що мають істотну соціальну значущість (далі - Перелік);
перелік товарів протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;
Порядок декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, і товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок декларування).
Також Постановою № 341 запроваджено державне регулювання цін шляхом декларування зміни роздрібних цін на товари, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 1 цієї постанови.
Відповідно до затвердженого Постановою № 341 Переліку (у редакції, які діяла станом на 25.05.2021) до товарів, що мають істотну соціальну значущість, окрім іншого належать: бензин марки А-95 та дизельне пальне.
Згідно з пунктами 3-6 Порядку декларування (у редакції, які діяла станом на 25.05.2021) декларування зміни роздрібних цін на товари здійснюється суб'єктом господарювання щодо об'єкта (закладу) роздрібної торгівлі у разі збільшення роздрібної ціни на товар, що реалізується таким об'єктом (закладом), порівняно з роздрібною ціною на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 341 або з попередньо задекларованою роздрібною ціною (крім випадків збільшення ціни внаслідок закінчення строку дії знижки або зменшення ціни): на 15 відсотків і більше - за 30 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування; на 10 відсотків і більше, але менше ніж 15 відсотків, - за 14 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування; на 5 відсотків і більше, але менше ніж 10 відсотків, - за три дні до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування.
Декларування зміни роздрібних цін на товари здійснюється в електронному вигляді шляхом подання відомостей, передбачених пунктом 5 цього Порядку, до Держпродспоживслужби через її офіційний веб-сайт з використанням кваліфікованого електронного підпису.
У разі встановлення суб'єктом роздрібної торгівлі однакової ціни на один і той самий товар в усіх або кількох об'єктах (закладах) роздрібної торгівлі, що йому належать, декларування зміни роздрібних цін може здійснюватися за усіма/кількома об'єктами (закладами) роздрібної торгівлі в цілому або за кожним об'єктом (закладом) торгівлі окремо.
Для декларування зміни роздрібної ціни на товар суб'єкт господарювання подає до Держпродспоживслужби відомості про: повне найменування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та/або номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); місцезнаходження об'єкта (закладу) роздрібної торгівлі та його назву; номер телефону та адресу електронної пошти для зв'язку із суб'єктом господарювання; найменування товару і його виробника; кількість (обсяг) і одиницю виміру товару; поточну роздрібну ціну на товар і ціну, яка декларується.
Відомості, зазначені у пункті 5 цього Порядку, автоматично вносяться до Реєстру роздрібних цін на товари, який ведеться в електронному вигляді Держпродспоживслужбою.
Поряд із цим, пунктом 41-4 Постанови № 1236, який набрав чинності з 15.05.2021 (у редакції, які діяла станом на 25.05.2021) було установлено, що на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:
не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;
не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.
Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm та бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm визначається Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 кг/літр та 0,745 кг/літр відповідно, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає зазначені розрахунки Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щомісяця до 1, 11 і 21 числа.
Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щомісяця до 3, 13 і 23 числа.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 140 було внесено зміни до пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України № 1236, виклавши абзаци третій і четвертий в такій редакції:
«не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;
не більше 4,55 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 311 у постанові Кабінету Міністрів України № 1236 виключено абзац другий пункту 41-4.
У період з 08.05.2022 по 05.08.2022 мала діяти наступна редакція пункту 41-4 Постанови № 1236: «Установити на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:
не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;
не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.
Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 80 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки.
Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа.
Під час продажу (реалізації) «брендового преміального» дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п'ятим цього пункту.
Положення абзацу сьомого не застосовується на автозаправних станціях, які здійснюють продаж палива за цінами, визначеними абзацами третім-п'ятим цього пункту.
Таким чином, із 25.05.2021 одночасно (паралельно) діяло два різних способи державного регулювання цін, установлених Кабінетом Міністрів України у Постановах № 341 (щодо декларування зміни цін) та № 1236 (щодо установлення обов'язкових для застосування цін).
При цьому суд зазначає, що саме Постановою № 1236 визначений такий спосіб державного регулювання цін як установлення обов'язкових для застосування цін, а саме граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). У свою чергу, Постанова № 341 не містить положень щодо формування, встановлення та застосування державних цін на пальне.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 25.05.2021 по 16.05.2022 формування, встановлення та застосування державних цін на пальне здійснювалось позивачем відповідно до Постанови № 1236, виходячи з середньої вартості 1 літра пального, визначеної Мінекономіки, що поступово змінювалась у сторону збільшення в межах граничних рівнів торговельної надбавки, що не підлягало декларуванню.
Водночас наведені обставини, із незрозумілих суду причин, не були взяті до уваги відповідачем, як при здійсненні перевірки позивача, так і при прийнятті спірного рішення.
Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2022 № 594, яка набрала чинності 20.05.2022, зупинено дію пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.
Таким чином, із 20.05.2022 Кабінет Міністрів України зупинив державне регулювання цін шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання цін, зокрема, граничних рівнів торговельної надбавки.
При цьому процедура декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни є діючою.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 16, частини першої статті 17 Закону № 5007 органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.
Основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Таким органом є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), яка здійснює реалізацію державної політики з контролю за цінами, безпосередньо та через свої територіальні органи.
Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статтею 18 Закону № 5007, уповноважені органи мають право, зокрема, проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007 до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.
Таким чином, Закон № 5007 передбачає відповідальність до суб'єктів господарювання за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Такі вимоги містила Постанова № 1236, дія якої зупинена з 20.05.2022.
Разом із тим, у розумінні Закону № 5007 декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни це лише інформування суб'єктом господарювання органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної.
Отже Постанова № 341 не визначає вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а лише визначає механізм декларування зміни роздрібних цін на відповідні товари, тобто механізм інформування суб'єктом господарювання органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної.
Діючими нормами законодавства про ціни та ціноутворення невизначено, що реалізація товарів без декларування зміни ціни є порушенням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а також не встановлена відповідальність за реалізацію пального без попереднього декларування зміни його ціни. До того ж Закон № 5007 та інший підзаконний акт, не містить заборони реалізації відповідних товарів, ціни на які підвищені більше ніж на 5%, без попереднього здійснення декларування зміни ціни та такі товари.
Таким чином, процес формування, встановлення та застосування держаних регульованих цін та декларування зміни ціни (інформування про таке) це два різні, відмінні один від одного процеси державного урегулювання, які не можна ототожнювати, штучно створюючи для суб'єктів господарювання фінансову відповідальність, не передбачену законом.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач належним чином покладений на нього обов'язок щодо доказування не виконав, правомірності спірного рішення не довів. Позивач же довів помилкове застосування відповідачем норм законодавства про ціни та ціноутворення.
У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення № 3493 від 17.10.2022 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 24810,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт-Фастів» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій № 50 від 22.08.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт-Фастів» (ЄДРПОУ: 31164459; місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Козацької Слави, буд. 1-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ: 40323081; місцезнаходження: 08133, Київська область, вул. Балукова, буд. 22) судовий збір у розмірі 24810, 00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 0 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.