ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" березня 2023 р. справа № 300/3587/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю: представника позивача Мищишин І.Я.,
представника відповідача Спасюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Мищишин Іванна Ярославівна, звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач , ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дій щодо відмови зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 19.06.1990 по 30.11.1990, з 03.12.1990 по 15.04 1994, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 19.06.1990 по 30.11.1990, з 03.12.1990 по 15.04.1994 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , провести перерахунок та виплату пенсії з 09.06.2022 з урахуванням даних періодів, із урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 11.05.2017 отримує пенсію по-інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням страхового стажу 28 років 3 місяці, в тому числі додатковий стаж з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку 2 роки 1 місяць. 09.06.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача щодо перерахунку пенсійного забезпечення із урахуванням стажу з 1990 по 1994 роки, оскільки даний період не було враховано при призначенні пенсії. Однак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 22.07.2022 відмовлено у проведенні такого перерахунку пенсії та зазначено, що до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_1 не враховано періоди роботи з 1990 по 1994 року, оскільки не написано повне найменування підприємства, а також не чітко відображено печатки. Однак, позивач звертає увагу, що у спірному випадку сумнів відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавлять особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стажу. Крім того, періоди роботи які не зараховані до страхового стажу відповідачем здійснені відповідно до Інструкції та відповідають її вимогам, і підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з даними підприємствами. Відтак, на думку позивача, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
30.09.2022 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, у зв'язку з чим ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.10.2022. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що у 2022 році ОСОБА_1 не подавала заяву про перерахунок пенсії відповідно до Порядку № 22-1, а звернулася до в порядку встановленому Законом України “Про звернення громадян” та отримала відповідну відповідь від 22.07.2022 №2723-2506/Т-02/8-0900/22. Окрім того, представник відповідача зазначила, що до страхового стажу, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , позивачу не зараховано періоди роботи з 1990 по 1994 року, оскільки не написано повне найменування підприємств, а також нечітко відображено печатки. Крім того, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. Відтак, у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відсутні правові підстави для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 19.06.1990 по 30.11.1990 року, з 03.12.1990 по 15.04.1994 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 . В зв'язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ухвали суду від 01.02.2023 постановлено здійснювати розгляд цієї адміністративної справи №300/3587/22 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, з повідомленням учасників справи, та призначено судовий розгляд на "09" лютого 2023 р. о 14:00 год.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2023, провадження у справі № 300/3587/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 19.06.1990 по 30.11.1990 та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 цього періоду роботи в кооперативі “Виробничник” і здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням цього періоду, закрито.
Відтак, судом продовжено розгляд справи № 300/3587/22 в межах вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 цього періоду роботи у ВРП Івано-Франківського лісокомбінату, кафе «Мисливець», ТВД УРП об'єднання «Прикарпатліс» та Держкарпатлісторг і здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням цього періоду.
В судовому засіданні, яке відбулося 07.03.2023, представник позивача підтримала вказані позовні вимоги з підстав наведених в адміністративному позові та просила їх задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 11.05.2017 отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням страхового стажу 28 років 3 місяці, в тому числі додатковий стаж з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку 2 роки 1 місяць, коефіцієнт страхового стажу 0, 28250, що визнається та не заперечується сторонами.
30.06.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про надання роз'яснення щодо стажу з 1990 по 1994 року, оскільки даний період не було враховано при призначенні пенсії (а.с.73).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на підставі вищенаведеної заяви, було надано відповідь від 22.07.2022 № 2723-2506/Т-02/8-0900/22, згідно якої роз'яснено, що до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_1 не враховано періоди роботи з 1990 по 1994 роки, оскільки не написано повне найменування підприємства, а також не чітко відображено печатки. Вказано, що в разі подання додаткових документів, її страховий стаж буде переглянуто(а.с.13).
В подальшому, 28.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, до якої долучено архівну довідку архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 02.07.2019 №35/59-4.01/604 про її роботу у кооперативі «Виробничник» з 11.06.1990 по 30.11.1990(а.с.108-111).
09.09.2021 відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 19.06.1990 по 30.11.1990 тобто 5 місяців 12 днів у кооперативі “Виробничник”(а.с. 134-135).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, що призвело до фактичного зменшення розміру призначеної пільгової пенсії протиправною, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини 1статті 9 Закону № 1058-IV, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Обгрунтовуючи відмову в зарахуванні при призначенні пенсії позивачу до її страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04 1994, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листі від 22.07.2022 № 2723-2506/Т-02/8-0900/22, роз'яснено, що до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_1 не враховано період роботи з 1990 по 1994 роки, оскільки не написано повне найменування підприємства, а також не чітко відображено печатки (а.с.13).
Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача, зазначеним в листі від 22.07.2022 № 2723-2506/Т-02/8-0900/22, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22- 1 (далі - Порядок N 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637 ).
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
20 червня 1974 року постановою Держпраці СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2.Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
У відповідності до зазначеної інструкції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов'язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 25.04.2019 року, у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд зазначає, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці через не чітке відображення печатки підприємства.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , копія якої містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 03.12.1990 по 15.04.1994 працювала в ВРП Івано-Франківського ЛК, кафе "Мисливець", яке було реорганізовано у ТВД УРП об'єднання "Прикарпатліс", а в подальшому у Держкарпатлісторг, про що здійснено відповідні записи у трудовій книжці позивача (а.с.26-28).
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи, накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу та зроблені чітко та без виправлень.
Відсутність повного найменування підприємства, а саме зазначення ВРП Івано-Франківського ЛК замість ВРП Івано-Франківського лісокомбінат, а також не чітке відображення печатки у трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу. Вказані підстави відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача, на переконання суду, свідчать про надмірний формалізм відповідача.
Крім того, за правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки серії НОМЕР_1 , не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із незначиними недоліками, відсутня.
Крім того, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
При цьому, жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування відповідачами у колишнього роботодавця матеріалів чи документів, що містять відомості про спірний страховий/трудовий позивача для усунення власних сумнівів як суб'єктів владних повноважень, до суду не надходило.
В зв'язку із вищенаведеним, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, твердження відповідача про наявність певних недоліків у заповненні трудової книжки як підстави для не зарахування періоду з 03.12.1990 по 15.04.1994 до страхового стажу ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 відповідачем суду не надано.
На підставі наведеного суд зазначає, що дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, є неправомірними, оскільки такий стаж роботи позивача підтверджений трудовою книжкою.
Також суд враховує, що відповідно до відповідей архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 10.02.2021 № 35/59-4.10/100 та державного архіву Івано-Франківської області від 11.02.2021 № Т-4/06-07 про неможливість надання архівної довідки про заробітну плату та стаж ОСОБА_1 оскільки документи ВРЛ Івано-Франківського лісокомбінату (кафе "Мисливець", ТВД УРП об'єднання "Прикарпатліс", Держкарпатлісторг) до вказаних архівів не надходили(а.с. 65, 66).
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання здійснити з 09.06.2022 перерахунок і виплату пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Пунктом 1 Порядку №22-1 затверджено заяву про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до пп. 1 п. 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії за віком додаються такі документи документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак, як вбачається наявних у матеріалах справи доказів, позивачка 09.06.2022 не подавала вудповідачу заяву встановленої форми про перерахунок пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 відповідно до вимог Порядку № 22-1.
При цьому, згідно матеріалів справи, 30.06.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про надання роз'яснення щодо стажу з 1990 по 1994 року, (а.с.73) та отримала від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відповідь від 22.07.2022 №2723-2506/Т- 02/8-0900/22 (а.с.13).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для зобов'язання здійснити саме з 09.06.2022 ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії із врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994.
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 не зверталась відповідно до Порядку № 22-1, із заяву від 09.06.2022 про перерахунок пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, суд звертає увагу, що 28.07.2022 ОСОБА_1 зверталася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, яка подана відповідно до Порядку № 22-1. На підставі якої, 09.09.2021 відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 19.06.1990 по 30.11.1990, тобто 5 місяців 12 днів у кооперативі “Виробничник”.
Суд зазначає, що за наявності формальної підстави для відмови позивачу в перерахунку пенсії, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була перерахована тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч.2 ст.9 КАС України).
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктом владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що судом встановлено протиправність дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994, в силу повноважень, наданих йому при вирішенні справи, визначених у ст.245 КАС України, суд вважає, що для ефективного захисту порушеного права ОСОБА_1 необхідно вийти за межі позовних вимог та задоволити позов у спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 28.07.2022 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 28.07.2022 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 та з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що позивач згідно з квитанцією №ТS205063 від 05.08.2022 (а.с.1), підтвердила сплату судового збору на суму 992,40 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн, що пропорційно становить 50 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 28.07.2022 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 28.07.2022 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 03.12.1990 по 15.04.1994 раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 13 березня 2023 р.