18 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Селидівського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2005 року,
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Селидівського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з бездіяльністю та неправомірними діями, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не приймав ефективних дій для примусового стягнення рішень суду шляхом звернення стягнення на майно боржника, повністю не роз'яснив його права, як сторони у виконавчому провадженні, не надав повної інформації щодо виконавчого провадження. Таким чином йому було заподіяно моральну шкоду, яку позивач оцінив у розмірі 19 500 грн.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2005 року, в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2005 року, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
В ході розгляду справи судами було встановлено, що державним виконавцем ВДВС Селидівського міського управління юстиції були виконані функції відповідно до діючого законодавства, права позивача не було порушено.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк