Справа № 944/6397/22
Провадження №1-кп/944/679/23
15.03.2023м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2022 за № 62022140120000078, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забрідь, Великоберезнянського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, розлученого, українця, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді сержанта з матеріального забезпечення протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків в умовах воєнного стану, 24.06.2022 приблизно о 08.00 год без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , до моменту добровільної явки 13.12.2022, до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що за адресою: вул. М. Кривоноса, 6, м. Львів, чим вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. В судовому засіданні також пояснив, що відсутність на військовій службі у вказаний період пов'язана із сімейними обставинами. У вчиненому щиро розкаявся.
Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
Крім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як дії, які виразились у самовільному залишенні військової частини, вчинені військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває , має на утриманні неповнолітню дитину, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.
Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Слід зазначити, що станом на час розгляду справи набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ, який набув чинності з 27 січня 2023 року та відповідно до якого внесені зміни до статті 75 КК України, що значно погіршують становище особи. Таким чином, суд вважає за необхідне при призначенні покарання, із урахуванням статті 5 КК України, застосувати положення статті 75 КК України, які діяли на час скоєння інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, оскільки такі поліпшують становище обвинуваченого.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 - 371, 373, 374, 381, 382 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
У разі звільнення з військової служби зобов'язати ОСОБА_4 згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1