Справа № 459/801/23
Провадження № 1-кс/459/442/2023
14 березня 2023 року слідчий суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Червонограді скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
10.03.2023 до слідчого судді подано дану скаргу. На обґрунтування скарги зазначено, що 25.01.2023 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся у відділ поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 06.03.2023 вони отримали відповідь, в якій зазначено, що підстав для внесення відомостей за даною заявою в ЄРДР немає.
Скаржник у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд скарги у його відсутності, просить вимоги скарги задовольнити.
Представник Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, прокурор, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилися, що згідно з частиною 3 статті 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Розгляд даної скарги проведено без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження у відповідності до положення другого речення частини 4 статті 107 КПК України.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Установлено, що адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 25.01.2023 звернувся до Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 21.01.2023.
З повідомлення Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 30.01.2023 встановлено, що органом досудового розслідування відмовлено у внесенні даних матеріалів до ЄРДР.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
В контексті ч.4 ст.214 КПК України, дії слідчого Червоноградського ВП відповідали вимогам закону, оскільки заява адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 була прийнята та розглянута Червоноградським РВП ГУНП у Львівській області, результатом якого стала відмова в задоволенні її вимог внести відповідні відомості до ЄРДР.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 214 КПК України передбачає, що після подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення відповідною посадовою особою (слідчим чи прокурором) обставин, що можуть свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення, слідчий чи прокурор зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Генеральною Прокуратурою України.
Порядок ведення ЄРДР врегульований, зокрема, Положенням «Про єдиний реєстр досудових розслідувань», згідно пп. 4 п. 2.1 якого, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Ця вимога передбачена і п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України щодо внесення необхідних даних до ЄРДР.
Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку про обов'язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, при розгляді скарги встановлено, що в заяві в інтересах ОСОБА_3 лише констатовано про невиконання ОСОБА_5 рішення суду у справі з приводу цивільно-правових відносин між ними. Проте це повідомлення не містить жодних обставин діянь, які скаржник вважає кримінальним правопорушенням, в тому числі обставини, які можуть свідчити про вчинення злочину, що дає підстави для висновку, що вказана заява не є повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України.
Слід також зазначити, що відповідно до п.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява №37437/97).
Відповідно до ст.214 КПК України відомості про особу та попередню кваліфікацію її дій вносяться до ЄРДР слідчим або прокурором. Отже, скаржнику не належить право на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ним кваліфікацією дій особи за диспозицією КК України, оскільки право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією скаржнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини. Кримінально-правова кваліфікація обставин вчинення злочину особою є підставою для оголошення про підозру і здійснюється виключно в порядку ст.22 КПК України.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Положеннями ст.214 КПК України передбачено загальну процедуру внесення відомостей про злочин до ЄРДР.
Проте при вирішенні такого питання необхідно також застосовувати положення ч.1 ст.9 КПК України, відповідно до якої під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. В силу ч.4 ст.9 КПК у разі, якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 р., судовий розгляд має здійснюватися незалежним судом.
Відтак, з наведеного вище вбачається, що при вирішенні скарг на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей в ЄРДР, таке не може зводитись до формальної перевірки факту внесення чи невнесення в ЄРДР відповідних відомостей, а слідчий суддя згідно вимог ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись нормами матеріального та процесуального законодавства, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 2 ст. 307 КПК України передбачений перелік рішень за наслідками розгляду скарг осіб, на бездіяльність правоохоронних органів, в тому числі і на бездіяльність, пов'язану з невнесенням відомостей до ЄРДР.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора може бути рішення про відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, а також за відсутності наведених в заяві скаржника обставин діянь, що могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення та у зв'язку із не встановленням грубого порушення матеріальних та процесуальних норм права, скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 306, 307 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1