465/7666/22
3/465/194/23
Іменем України
28.02.2023 р. м.Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О., з участю адвоката Добушовського О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого стоматологом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130 КУпАП -
встановив:
23 грудня 2022 року на розгляд Франківського районного суду м. Львова із Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №362429 від 18 грудня 2022 року (складений о 03:30 год.) ОСОБА_1 18.12.2022 р. о 02:00 год. на вул. Наукова, 16 у м. Львові керував транспортним засобом «LEХUS» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в медичному закладі лікарем-наркологом, висновком №003179 від 18 грудня 2022 року.
Представник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Добушовський О.В. в суді пояснив, що вину ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП не визнає, заперечує викладенні дані у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння та підстав для проходження огляду були відсутні. Крім цього, з огляду даних матеріалів працівниками поліції безпідставно зупинили ОСОБА_1 , вважає такі дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Долучені відеоматеріали до справи не є безперервними, а відтак вважає є неналежними та недопустимими доказами у справі. Зазначає, що було порушено порядок проведення на стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , зокрема лікарем у медичному закладі(не відібрали кров та зразки біологічного середовища для визначення стану алкогольного сп'яніння). Під час перебування у медичному закладі ОСОБА_1 нічого не роз'яснили, нічого не показали, а тільки запропонували лише підписати висновок лікаря. Разом з тим, поліцейські не роз'яснили його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП. Відтак, протокол складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є недопустимим доказом, оскільки відображають виключно суб'єктивні судження самих поліцейських. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення є недоведеною. Просить закрити справу відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши представника правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Добушовського О.В., з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази та письмові заперечення та долучені документи, вважаю, що справу щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід закрити з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247,280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Наведений перелік підстав для зупинки транспортного засобу є вичерпний.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як слідує з матеріалів справи, працівники поліції зупинили транспортний засіб та повідомили причину зупинки «як перевірка документів під час комендантської години».
Таким чином, обставини, визначені законом, які б давали поліцейському право зупинити транспортний засіб та вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, були відсутні.
Зі змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів (до уваги не береться диспозиція статті щодо передачі керування транспортними засобом).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Пунктом 9 в ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.
Для проходження огляду водія в медичному закладі, працівники поліції повинні запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
У разі ж, якщо водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст.130 КУпАП відсутні. Проте, у матеріалах справи таке направлення відсутнє, що свідчить про те, що працівники поліції у встановленому законом порядку не направляли особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
За відсутності такого обов'язкового елементу як письмове направлення водія на огляд до лікарського закладу, яке повинно бути складено працівником поліції за певною встановленою формою, усі подальші зібрані докази за принципом «плоди отруйного дерева» слід визнати недопустимими, а саме як отримані в порушення визначеного порядку проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суддею встановлено порушення працівниками поліції вимог вищезазначеної Інструкції.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився лікарем в медичному закладі охорони здоров'я, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003179 від 18 грудня 2022 року.
Відповідно до пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Так, в суді з пояснень представник правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Добушовського О.В. та відеозапису із нагрудної камери поліцейського встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився в КНП ЛОР «Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень» медсестрою вказаного закладу о 02:57 год. з використання технічного засобу для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, в той час, як такий огляд згідно вказаної Інструкції повинен проводитися лікарем закладу охорони здоров'я.
При тому, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився медсестрою даного закладу, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003179 від 18 грудня 2022 року, відносно ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи виданий лікарем КНП ЛОР «Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень»(а.с.5).
Згідно з п.18 додатку №3 Інструкції встановлено, що обстеження або вимірювання вмісту етилового спирту та визначення факту наявності його у видихуваному повітрі проводиться двічі з інтервалом у 20 хвилин.
Відповідно до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003179 від 18 грудня 2022 року, складеного о 03:25 год., вбачається, що огляд ОСОБА_1 проводився у закладі охорони здоров'яза допомогоюприладу «Drager Alcotest 6820». Як зазначено у Акті, за результатами першого обстеження о 03:05 год. встановлено - 0,50 %о. Друге обстеження через 20 хвилин, тобто о 23:25 год. проведено не було.
За технічним визначенням газоаналізатором (алкотестер) є прилад для визначення кількості алкоголю в крові (без аналізу крові безпосередньо) шляхом вимірювання концентрації парів спирту у видихуваному повітрі та застосування коефіцієнтів перерахунку, що визначаються експериментально.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 повторне проходження огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» в порядку, передбаченому Інструкцією не відбулося, то факт його перебування у стані алкогольного сп'яніння не було належним чином підтверджено.
Разом тим, як убачається з листа КНП ЛОР «Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень» від 30 січня 2023 року №132 наданого на запит адвоката, що збір перелічених вами зразків біологічних середовищ, які згідно Інструкції можуть бути предметом дослідження у ОСОБА_1 18.12.2022 року не відбирались.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від №003179 від 18 грудня 2022 року такий складений о 03:25 год., водночас із відеозапису із нагрудної камери поліцейського вбачається час отримання такого 03:20 год. ОСОБА_1 , тобто до часу отримання результатів медичного огляду зазначеному у висновку.
Крім цього, у п.7 вищевказаному висновку зазначено, що дата і точний час огляду ОСОБА_1 зазначено - 18.12.2022 року о 02:53 год., але із відеозапису із нагрудної камери поліцейського вбачається початок огляду почався 02:43 год., що не відповідає дійсності.
Також, з відеозапису подій з нагрудних відеокамер працівників поліції убачається, що лікарем не було встановлено у ОСОБА_1 беззаперечних клінічних ознак алкогольного сп'яніння під час його візуального огляду та про що було вказано у вищевказаному акті.
Згідно з Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Проте в даному випадку відеозапис, який міститься в матеріалах справи не є безперервним, епізоди порізані, на відео зафіксовані лише часткові часові відрізки, час не відповідає реальному часу, а момент зупинки транспортного засобу з фіксацією керування особою цим транспортним засобом відсутні.
ВС КАС у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019р. вказав, що доказом порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюванних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Відтак, приходжу до висновку, що здійснений відеозапис є недопустимим доказом у зв'язку з тим, що такий не відображає відомостей про вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП та п. 22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті та Інструкції, вважається недійсним.
Наведене свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вищевказаних вимог, а тому вважається недійсним.
Таким чином, зібрані по справі докази суперечать один одному в частині визначення підстав встановлення факту перебування особи в стані алкогольного сп'яніння та свідчать про істотне порушення нормативних актів, що регулюють порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння.
А протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиними належними доказами вини особи.
Відтак, суд критично оцінює складений протокол про адміністративні правопорушення ААД №362429 від 18 грудня 2022 року відносно ОСОБА_1 , оскільки таки сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки відображають виключно суб'єктивні судження самих поліцейських.
Відтак, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачено, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У рішенні ЄСПЛ від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
При цьому, суд зазначає, що Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформовано доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
Разом з тим, ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути під даний заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, тому вважаю, що даний протокол, у сукупності з іншими доказами не можуть забезпечити такий рівень доказування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який би не залишив «розумних сумнівів» у доведеності цієї події.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно свідчили б про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 247, 248, 279, 283, 284, 307, 308 КУпАП -
провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Мартинишин М.О.