18 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2004 року,
ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що під час з шлюбу з відповідачем було нажите спільне майно, загальна вартість якого становить 95 000 грн. Позивачка просила суд поділити спільне майно подружжя, виділивши їй у власність будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, а відповідачу -автомобіль «Вольво» та гараж.
Рішенням Черкаського районного суду від 11 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2004 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ½ частину будинку по АДРЕСА_1 Черкаського району. В частині позову ОСОБА_1 про розподіл автомобіля «Вольво» відмовлено. Позов ОСОБА_1 про поділ гаража залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Черкаського районного суду від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2004 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 22 КЗпШС України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, спільною сумісною власністю подружжя являється майно, що нажите подружжям під час шлюбу. Оскільки шлюб між сторонами розірвано 29 березня 2000 року, а позивачка не довела своєї участі в придбанні автомобіля, оскільки спірний автомобіль був придбаний після розірвання шлюбу, то судом обґрунтовано частково задоволено позов ОСОБА_1 про визнання права власності на ½ частину будинку по АДРЕСА_1 Черкаського району.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Черкаського районного суду від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк