Справа № 304/38/23 Провадження № 2/304/124/2023
09 березня 2023 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
представника позивача - адвоката Муругова В.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/38/23 за позовом представника ОСОБА_2 - адвоката Муругова Вячеслава Олександровича до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 01 жовтня 2011 року сторони зареєстрували шлюб у виконкомі Новоселицької сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 4. Під час даного шлюбу у них народилося двоє дітей - сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають разом з батьком за його місцем реєстрації. Однак, подружнє життя у сторін не склалося через різні характери, різні погляди на сімейне життя та сімейні цінності. Відповідач завжди намагається нав'язати позивачу свою думку щодо їх сімейного життя та виховання дітей. Постійні сварки з цих і подібних приводів призвели до того, що їх сім'я почала поступово руйнуватися. Оскільки позивач втратив до дружини будь-які почуття любові, довіри та поваги, спільним сімейним життям вони вже не проживають, спільного господарства не ведуть, а примирення між ними є неможливим, тому просить шлюб між сторонами розірвати, залишити синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на подальше проживання, виховання та утримання при батькові.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Муругов В.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити. Одночасно просив не вирішувати питання розподілу понесених позивачем судових витрат.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечила проти їх задоволення, а також просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ». Зазначила, що разом з позивачем не проживає понад шість місяців та найближчим часом має намір виїхати за кордон.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 01 жовтня 2011 року у виконкомі Новоселицької сільської ради Перечинського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 4 (а. с. 12). Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей, а саме сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13, 14).
Також встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося через різні характери, погляди на сімейне життя та сімейні цінності. Питання розірвання шлюбу сторонами обдумане, відповідач позовні вимоги визнала, тому строк для примирення подружжю не надавався.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них та інтересам їх дітей, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач у зв'язку з реєстрацією шлюбу із ОСОБА_2 змінила своє прізвище, тому після розірвання шлюбу згідно ст. 113 СК України має право надалі іменуватися цим прізвищем.
Що стосується залишення малолітніх дітей подружжя ОСОБА_6 після розірвання шлюбу на проживання, виховання та утримання при батькові, то суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Порядок визнання місця проживання фізичної особи передбачений ст. 29 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 зазначено, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас судом під час розгляду даної справи не вирішується питання про визначення місця проживання дітей.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Оскільки в ході судового розгляду не встановлено наявності спору між подружжям ОСОБА_6 щодо визначення місця проживання їх малолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , такі знаходяться на проживанні, вихованні та утриманні з батьком, проти чого відповідач не заперечує, відтак суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу дітей слід залишити на проживання, виховання та утримання при позивачу.
Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № 10 від 13 січня 2023 року позивачем сплачено 2 147,20 грн судового збору (а. с. 20).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено у судовому засіданні, представник позивача, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених позивачем судових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.
На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 24, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. 12, 76-83, 141, 258-259, 264, 265 ЦПК України, суд,
позов представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - адвоката Муругова Вячеслава Олександровича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований у Виконкомі Новоселицької сільської ради Перечинського району Закарпатської області 01 жовтня 2011 року, актовий запис № 4 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживання, виховання та утримання при батькові - ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року.
Головуючий: Ганько І. І.