18 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2005 року,
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що приміщення її магазину було затоплено з вини відповідачки. Завдана шкода разом з ремонтом відповідно до кошторису складає 1 129 грн. А оскільки відповідачка в добровільному порядку не відшкодувала шкоду, завдану позивачці залиттям приміщення, то ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачки завдану матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2005 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 1 129 грн. 38 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 231 грн. 75 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2005 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2005 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що залиття приміщення-магазину сталося через прорив неякісного гнучкого шланга, який був встановлений відповідачкою під час ремонтних робіт в її квартирі без перевірки його придатності, консультації щодо можливості його встановлення тощо. Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачка повинна відшкодувати шкоду позивачці, завдану залиттям квартири.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк