Справа № 583/835/23
3/583/467/23
14 березня 2023 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Діброви К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що надійшли від Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 316463 від 20.02.2023 ОСОБА_1 20.02.2023 об 11 год. 20 хв. по пров. Бакирівському, 24 в м. Охтирка Сумської області, керував мопедом «Ямаха», без державного номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження на стан алкогольного сп'яніння огляду в медичному закладі та на місця зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився,про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, в даному випадку справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , при цьому права останнього не порушуються, в тому числі і на захист.
Так захисник ОСОБА_1 - адвокат Діброва К.Ю. у судовому засіданні просив провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому захисник зазначив, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 316463 від 20.02.2023 було порушено визначений порядок проведення огляду водія на стан виявлення алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено причини, за якими він мав проходити відповідне обстеження на стан алкогольного сп'яніння та наслідки його відмови від проходження вказаного огляду. Крім того, працівники поліції не повідомили водію ОСОБА_1 причину його зупинки. Також захисник звернув увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 316463 від 20.02.2023 відомості про особу щодо якої він складений, зазначені не точно, а саме прізвище водія вказано як « ОСОБА_2 », замість вірного « ОСОБА_3 », а його ім'я написано через апостроф, що не відповідає даним, зазначеним у пастораті громадянина України на ім'я ОСОБА_1 . При цьому захисник підтвердив особу ОСОБА_1 і зазначив, що саме відносно нього складено даний адміністративний протокол і на досліджуваному відеозаписі місця події зображена саме ця особа.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, врахувавши наданні заперечення, доходжу наступного висновку.
Згідно вимог ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, положеннями ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 3 Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду, визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказу Міністерства внутрішніх справ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
В п. 7 Розділу І Інструкції зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно із п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, визначене у вичерпному переліку підстав, зазначених в ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, зупинка вважається не законною.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів причин зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, та його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі.
Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння встановлюється статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом №1452/735 від 09.11.2015 Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2008 року № 1103.
Відповідно до вказаних правових актів огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З викладеного слідує, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп'яніння в присутності двох свідків, і лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі.
Згідно ч. 4, 7 глави Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, з переглянутого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, доданому до матеріалів справи, встановлено, що інспектор поліції не повідомляв водія ОСОБА_1 про причини зупинки. В подальшому інспектор запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, при цьому не повідомив водія про причини проведення такого огляду, а саме не вказав про наявність у нього ознак алкогольного чи іншого сп'яніння, порядок застосування спеціального технічного засобу, не роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння шляхом складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а лише поставив до відому про факт складення такого протоколу.
Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Суд критично оцінює посилання захисника Діброви К.Ю. на допущенні працівниками поліції неточності в написанні анкетних даних особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 316463 від 20.02.2023, оскільки з дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівниками поліції були встановлені всі необхідні відомості, в тому числі і щодо особи водія ОСОБА_1 .
Аналізуючи наведене суд приходить до висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Таким чином, суду не було надано доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено поза розумним сумнівом скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко