Провадження № 1-кп/582/19/23
Справа № 582/875/22
Копія
"15" березня 2023 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2018 року за №42018200350000004 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого механіка водія першої обслуги 1 реактивного артилерійського взводу 7 реактивної артилерійської батареї 3 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старшого солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , судимого вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України з призначенням покарання за цей злочин у виді позбавлення волі строком 5 років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки на підставі ст. 75 КК України
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
Відповідно до наказу командира військової частини від 23.06.2016 №144 (по стройовій частині) солдата строкової служби ОСОБА_5 зараховано до списків обового складу частини, поставлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду водія - електрика радіостанції радіовзводу батареї управління.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2016 № 159 (по стройовій частині) солдата строкової служби ОСОБА_5 водія - електрика радіовзводу батареї управління призначено на посаду механіка - водія - кранівника обслуги реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, і останній вважається таким, що з 18.07.2016 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 реактивної артилерійської бригади) від 21.07.2016 № 84-РС (по особовому складу) з солдатом строкової служби ОСОБА_5 , механіком - водієм- кранівником обслуги реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської) батареї реактивного артилерійського дивізіону укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України терміном на 3 роки.
21.07.2016 ОСОБА_5 укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, за погодженням сторін на 3 роки. Тобто з 21.07.2016 солдат ОСОБА_5 відповідно до приписів ст. ст. 2, 4. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважається військовослужбовцем військової служби за контрактом осіб рядового складу.
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом осіб рядового складу та достовірно знаючи, що він зобов'язаний проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 40, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, Військової присяги, затвердженої Постановою Верховної Ради України «Про текст Військової присяги» від 06.12.1991, отримавши дозвіл командування військової частини НОМЕР_1 на звільнення з місця тимчасового розташування частини, з 15.12.2017 по 18.12.2017, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від її проходження, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, за відсутності відповідного дозволу командування та поважних причин, 19.12.2017 не повернувся до вищевказаного місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , та залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Перебуваючи поза межами військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для прибуття до місця тимчасової дислокації військової частини (підрозділу) або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, є триваючим, воно вважається припиненим, зокрема, з моменту затримання ОСОБА_5 слідчим в порядку ст. 191 КПК України. Таким чином, злочинне діяння ОСОБА_5 припинено, а кримінальне правопорушення (злочин) завершено 16.11.2022.
З урахуванням викладеного, старший солдат ОСОБА_5 був незаконно відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , без поважних, протягом періоду з 19.12.2017 по 16.11.2022.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення визнав повністю, сумніватися у добровільності його позиції у суду немає підстав, а учасники судового провадження не наполягали на дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд, виконавши вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за недоцільне їх дослідження та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо проходження обвинуваченим служби та доказів щодо особи обвинуваченого ОСОБА_5 .
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що перебував на військовій службі за контрактом з липня 2017 року. В грудні цього ж року для вирішення сімейних потреб він отримав короткострокову відпустку на три дні. Оскільки місце його проживання в Дніпропетровській області було віддалене від місця проходження служби, він не встиг вчасно повернутися, бо допомагав перевозити речі своїй майбутній дружині. Він телефонному режимі просив свого командира продовжити йому відпустку, але отримав відмову. Крім того, від командира та інших військовослужбовців йому стало відомо про те, що його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, тому він побоявся повертатися та не вживав ніяких дій щодо цього. У скоєному щиро кається, просить суд надати йому можливість спокутувати свою провину. Також ОСОБА_5 пояснив, що він є учасником АТО, має бойовий досвід та бажав би продовжувати службу в лавах ЗСУ.
Крім визнання винуватості самим обвинуваченим, його винуватість у скоєнні кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами :
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2016 №144 (по стройовій частині), відповідно до якого солдата строкової служби ОСОБА_5 зараховано до списків добового складу частини, поставлено на всі види забезпечення, а на котлове з обіду 24.06.2016 та призначено на посаду водія - електрика радіостанції радіовзводу батареї управління (а.с.167);
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2016 № 159 (по стройовій частині), відповідно до якого солдата строкової служби ОСОБА_5 водія-електрика радіовзводу батареї управління призначено на посаду механіка - водія - кранівника 1 обслуги 1 реактивного артилерійського взводу 7 реактивної артилерійської батареї 3 реактивного артилерійського дивізіону, і останній вважається таким, що з 18.07.2016 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.164);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 реактивної артилерійської бригади) від 21.07.2016 № 84-РС (по особовому складу), з якого вбачається, що з солдатом строкової служби ОСОБА_5 , механіком - водієм- кранівником обслуги реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України терміном на 3 роки (а.с.166);
- контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу від 21.07.2016, який укладений ОСОБА_5 з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 за погодженням сторін на 3 роки (а.с.180-181);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 реактивної артилерійської бригади) від 08.08.2016 № 93-РС (по особовому складу), з якого вбачається, що солдат строкової служби ОСОБА_5 , механік - водій- кранівник обслуги реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону призначений на вищу посаду у порядку просування по службі (а.с.163);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2016 №1336, з якого вбачається, що солдату ОСОБА_5 присвоєно чергове військове звання „старший солдат”, в порядку заохочення (а.с.179);
- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2017 № 151 (по стройовій частині), відповідно до якого старшого солдата ОСОБА_5 старшого механіка- водія 1 обслуги реактивного артилерійського взводу 7 реактивної артилерійської батареї 3 реактивного артилерійського дивізіону вважати незаконно відсутнім на службі з 19 грудня 2017 року; (а.с.165);
- витягом із наказу командира НОМЕР_2 реактивної артилерійської бригади військова частина НОМЕР_1 від 13.01.2020 №8-РС, з якого вбачається, що старшому солдату ОСОБА_5 призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗС України (а.с.168);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2020 № 16, з якого встановлено, що старшому солдату ОСОБА_5 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із самовільним залишенням військової частини 19.12.2017, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речове забезпечення, виключено з усіх видів забезпечення з 22.01.2018, з 13.01.2020 ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Час призупинення військової служби не зараховано до строку військової служби та до вислуги років для призначення пенсії. З 22.01.2018 не враховувати до чисельності особового складу військової частини та ЗСУ. Залишено в частині на окремому обліку у книзі обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу( а.с.161-162);
- копією сторінок книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу, в якій під №1 заначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самовільне залишення в/ч, дата вибуття 19.12.17 (а.с.178).
За таких обставин, суд вважає винуватість ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення повністю доведеною і його протиправні дії, які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує позицію прокурора, який просив при призначенні покарання врахувати молодий вік обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування, який активно сприяв розслідуванню та щиро розкаявся у скоєному, думку обвинуваченого та його захисника, які просили призначити обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 75 КК України або ст.ст. 62,69 КК України, оскільки обвинувачений щиро розкаявся та бажає спокутувати свою провину перебуваючи в лавах ЗСУ, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, раніше судимий за вчинення корисливого злочину, за попереднім місцем служби характеризується негативно, одружений, неповнолітніх дітей не має, учасник АТО.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст.66 КК України, є щире каяття ОСОБА_5 та активне сприяння розкриттю злочину, шляхом дачі правдивих показань як на досудовому слідстві, так і в суді.
Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлені.
Враховуючи обставини справи, характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_5 тяжкість вчиненого злочину, суд приходить до висновку про призначення йому покарання в межах санкції ч.4 ст.407 КК України у виді позбавлення волі. Підстав для застосування ст. 75 КК України та ст.ст. 62,69 КК України суд не вбачає.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили слід залишити тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_5 час тримання його під вартою з часу його затримання 16 листопада 2022 року.
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року та йому призначено покарання за цей злочин у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 був звільнений від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
У постанові ККС від 15.02.2021 у справі №760/26543/17 (провадження №51-3600кмо20) зроблено висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК такого змісту.
Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України до постановлення вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року, який набрав законної сили 17 грудня 2022 року, то з огляду на наведений висновок Верховного Суду цей вирок має виконуватися самостійно.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдана, потерпілі та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. ст.368-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його затримання 16 листопада 2022 року.
Речові докази по справі, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 (с. Недригайлів): полотенце, три станки для гоління - знищити, особисті документи ОСОБА_5 - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя: ОСОБА_1