65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення заяви про відкриття провадження у справі
про неплатоспроможність
"13" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/524/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни, дослідивши матеріали заяви (вх. ГСОО №543/23 від 09.02.2023р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №543/23 від 09.02.2023р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості у сумі приблизно 446 410, 82 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2023р. вищевказану заяву залишено без руху та зобов'язано фізичну особу фізичну особу ОСОБА_1 надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали, до якої додати: належним чином засвідчені копії доказів, які підтверджують виникнення та розмір зобов'язання перед кожним із кредиторів; докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
06.03.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. ГСОО №6977/23 від 06.03.2023р.) фізичної особи ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у якій надано пояснення щодо доказів, які суд зобов'язував надати у ухвалі Господарського суду Одеської області від 15.02.2023р.
В ухвалі господарського суду від 15.02.2023р. господарський суд зазначав наступне: "Колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 41-44 постанови від 08.11.2022р. у справі №909/937/21 дійшла висновку, що з огляду на те, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник. З огляду на викладене, кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені обставини, господарський суд не приймає роздруківку із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання як доказ наявності та розміру заборгованості Заявниці перед кредиторами.
Господарський суд зазначає, що у відповідності до положень п.3 та п. 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства на Заявника покладено обов'язок надати суду повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання."
Заявник у заяві про усунення недоліків зазначає, що у п. 44 вищезазначеної постанови Верховний суд зазначає, що з огляду на викладене кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними способами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На думку Заявника, Верховний Суд не вказував, що кредитна історія боржника взагалі не може бути належним та допустимим доказом наявності кредитних зобов'язань, а лише в тому випадку, коли вона не підписана відповідною посадовою особою Кредитного бюро.
У той же час, Заявник посилається на п. 31 вказаної постанови у якому зазначено, що "… при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання."
З наведеного Заявник робить висновок, що вказаним пунктом постанови не виключається можливість подання в якості належного та допустимого доказу наявності кредитних зобов'язань боржника кредитної історії (Кредитного звіту) за умови його підписання письмово або електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро.
З огляду на зазначене, Заявник повторно надає до Господарського суду Одеської області витяг із сайту Українського бюро кредитних історій. Заявник зазначає, що вказаний звіт підписано електронним цифровим підписом та скріплено електронною печаткою Українського бюро кредитних історій.
Перевіривши наданий документ, господарським судом встановлено, що він містить QR-код, який дає можливість швидкого переходу на сайт Українського бюро кредитних історій у розділ перевірки звітів. За вказаним посиланням перевірити скріплення Звіту електронним цифровим підписом особи, що його підписала, не вдалось.
Будь-яких інших доказів на виконання вимог вказаної ухвали до господарського суду не надано.
З огляду на вказані обставини, господарський суд не приймає роздруківку із сайту Українського бюро кредитних історій як доказ виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2023р.
Разом з тим, представником ОСОБА_1 адвокатом Оверковським К.В. зазначено, що на його думку потрібно брати до уваги не тільки фактично надані боржником докази наявності заборгованості в заявленому розмірі перед кредиторами боржника, але й об'єктивну можливість боржника отримати такі докази та дії, які були вчинені боржником для отримання таких доказів, а також брати до уваги можливість зловживання з боку кредиторів шляхом навмисного ненадання інформації та документів на запити Боржника щодо стану його заборгованості.
Таким чином, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості, беручу до уваги часткове надання боржником кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, кредитної історії (кредитного звіту) боржника підписаної електронним цифровим підписом ТОВ «УБКІ» та скріпленої електронною печаткою ТОВ «УБКІ», а також зважаючи на надання доказів направлення боржником запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.
Вказані пояснення господарський суд відхиляє, з огляду на те, що Заявником як до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність так і до заяви про усунення недоліків не додано доказів звернення та до кредиторів з метою отримання копій кредитних договорів, розрахунків заборгованості, виписки по рахунку, або будь-якої іншої інформації щодо підстав виникнення та розміру заборгованості.
Посилання Заявника на ч. 2 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства, яким визначено право суду щодо зобов'язання заявника, боржника та інших осіб подати до суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, як можливість не подавати разом із заявою про відкриття провадження у справі докази, що підтверджують наявність підстав для відкриття провадження у справі, господарським судом оцінюється критично, оскільки саме положеннями п.3 та п. 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов'язок заявника до заяви про відкриття провадження у справі надати суду повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами.
Положення ч. 2 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства надають суду право витребувати додаткові відомості необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тобто такі, що уточнюють ті докази, які надані Заявником. Положення вказаної статті не перекладають на суд обов'язок доказування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Частинами 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Таким чином, господарським судом встановлено, що вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2023р. ОСОБА_1 не виконано.
Враховуючи невиконання Заявницею вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2023р. господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, повертає ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви про відкриття провадження у справі банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Заяву (вх. ГСОО №543/23 від 09.02.2023р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - повернути Заявниці.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви про відкриття провадження у справі банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набрала чинності 13 березня 2023р. та може бути оскаржена у порядку, ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Суддя С.І. Антощук