Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого Синявського О.Г.,
Суддів Філатова В.М., Буніна О.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 серпня 2006 року справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду від 12.07.2005 р. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15.11.2005 р..
Цим вироком
ОСОБА_1, 31 серпня 1979 року народження, громадянин України, раніше судимий - останній раз - вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 10.06.1999 р. за ст.ст. 17, 141 ч.2 КК України 1960 р. на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке належить засудженому на праві власності. Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 02.08.2001 р. ОСОБА_1 на підставі ст. 6 Закону України “Про амністію» від 05.07.2001 р. невідбута частина покарання - 1рік 6 місяців 17 днів замінена на умовне покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців
засуджений за ст. 189 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності.
Як зазначено у вироку, на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 10.06.1999 р. та остаточно ОСОБА_1 призначено до відбування - 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15.11.2005 р. вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 21.11.2002 р. приблизно о 2 год., знаходячись біля кафе-бару “Лайф», яке розташоване по вул. Чорновола, 17 у м. Рівне за попередньою змовою з невстановленою слідством особою вимагали 100 доларів США у ОСОБА_3 із затосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров»я, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження. Оскільки у ОСОБА_3 не було при собі вказаної суми, засуджений та інша невстановлена слідством особа під погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров»я ОСОБА_3 примусили останнього поїхати з ними на АДРЕСА_1 та передати їм майно на суму 1040 грн.. Пізніше відпустили потерпілого в квартиру, де він розповів про вимогу своєму батьку, який видав злочинцям 440 грн., а ті повернули речі ОСОБА_3
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник ОСОБА_2 порушують питання про скасування постановлених по справі судових рішень із закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину на підставі ст.6 п. 2 КПК України. Захисник та засуджений вказують на те, що слідчі дії проведені по справі та оформлені процесуально у вигляді документів з порушенням вимог закону. Крім того, вказують на те, що розгляд справи в суді відбувся з постановленням вироку при неусунутих під час додаткового слідства порушень закону. Стверджують, що в суді були також порушені права ОСОБА_1, оскільки вирок було проголошено за його відсутності.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч.3 КК України, грунтуються на сукупності зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що восени 2002 р. ОСОБА_1 разом з невідомим хлопцем вимагали від нього 100 доларів США, при цьому останній вдарив його. На таксі разом з вказаними особами він поїхав додому за грошима. Залишивши у заставу свої речі. він пішов до квартири, де розповів про те, що сталося своєму батьку, який віддав ОСОБА_1 та іншій особі гроші у сумі 440 грн. та забрав його майно..
Наведені показання підтвердив потерпілий ОСОБА_3 - батько ОСОБА_3 в судовому засіданні.
Із показань свідка ОСОБА_4 слідує, що він бачив, як ОСОБА_3 хтось вдарив, вимагаючи при цьому гроші та примушуючи їхати додому за грошима. Не заперечив, що батько ОСОБА_3 приніс гроші та забрав куртку свого сина. Під час досудового слідства вказаний свідок не заперечував, що вимагав гроші у потерпілого ОСОБА_1 разом з іншою особою на ім»я “ОСОБА_5».
За даними судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_3 спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.
Суд відповідно до вимог ст. 22 КПК України вжив всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного та об»єктивного розгляду справи та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1..
Міра покарання ОСОБА_1 призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Викладені в скарзі засудженого та захисника доводи про те, що процесуальні документи по справі під час досудового слідства складені з порушенням вимог закону та що ці порушення не були усунуті під час додаткового слідства, а вирок суду побудований на незаконних доказах перевіркою матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, в тому числі і тих, на які є посилання у скаргах засудженого та захисника, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень не встановлено.
Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України, колегія суддів
У задоволенні касаційних скарг засудженому ОСОБА_1 та його захиснику Янулі відмовити.
Синявський О.Г. Філатов В.М. Бунін О.І.