ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03 серпня 2010 року 15:19 № 2а-7115/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Дем'яненко А.І.;
відповідача: Кривобока Ю.М.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства “Торговий Дім “Дисконт Україна”
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
провизнання дій протиправними
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
07 травня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство “Торговий Дім “Дисконт Україна” (далі по тексту -позивач, ПП “Торговий Дім “Дисконт Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить: визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, результати якої оформлено актом №3663-15/31172983 від 22 квітня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7115/10/2670, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 09 липня 2010 року.
В судовому засіданні 09 липня 2010 року оголошувалась перерва до 03 серпня 2010 року.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП “Торговий Дім “Дисконт Україна”, за результатами якої складено акт від 22 квітня 2010 року №3663-15/31172983 (далі по тексту -Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що проведено документальну (невиїзну) перевірку декларації з податку на додану вартість по додатку 5 “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за червень 2009 року.
Відповідачем при перевірці виявлено, що в розшифровці податкового кредиту підприємство вказало розрахунки по контрагенту ТОВ “СМФ “Кристал” в червні 2009 року на суму податку на додану вартість у розмірі 88 928,01 гривень, з періодом виписки податкових накладних за травень 2009 року. Згідно інформаційних баз даних ДПІ у Дніпровському районі м. Києва декларація ТОВ “СМФ “Кристал” за травень 2009 року не подана. Таким чином, на думку відповідача, позивач втрачає право на податковий кредит в червні 2009 року по контрагенту ТОВ “СМФ “Кристал”, на підставі чого відповідачем збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 88 928,00 гривень.
Акт перевірки надіслано на адресу позивача листом з повідомленням про вручення.
Позивач вважає, що дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по проведенню перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, результати якої оформлені Актом перевірки, такими, що вчинені з порушенням норм законодавства в частині строків проведення та оформлення результатів такої перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ПП “Торговий Дім “Дисконт Україна” необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Тобто, акт перевірки є лише способом оформлення перевірки, зокрема, й документальної невиїзної (камеральної), не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не може порушувати права чи інтереси суб'єкта господарювання.
Згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
За правилами підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з рахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
Податкове повідомлення-рішення, згідно з пунктом 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків: платити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних); сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання; сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
Відповідно до пункту 3.2 зазначеного Порядку у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма “Ф”), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства; за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма “Р”); за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма “Ш”); за формою згідно з додатком 4 за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження (форма “З”); за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма “В1”), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку; за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма “В2”); за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ (форма “В3”).
З аналізу наведених правових норм суд приходить до наступних висновків: у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків; сума такого податкового зобов'язання доводиться до відома платнику податків у формі податкового повідомлення-рішення; а Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає можливість оскарження рішення податкового органу про визначення суми податкового зобов'язання у межах процедури апеляційного узгодження.
Тобто, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений особливий порядок оскарження рішень податкового органу: так, вважаючи, що дії податкового органу неправомірні, платник податків за захистом свого порушеного права має можливість оскаржити відповідне податкове повідомлення-рішення, зокрема, щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків: платити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних), як в адміністративному, так і в судовому порядку.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи позивачем не наведено, а судом не встановлено порушень його прав чи інтересів та вчинення відповідачем під час складання Акта перевірки дій, які б порушували права позивача.
Вирішуючи питання можливого закриття провадження у даній справі суд враховує статтю 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Отже, процесуальним законом встановлений вичерпний перелік підстав для можливого закриття судом провадження у справі.
Відповідно до частини другої цієї статті, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи обставини справи та наведені норми права, вбачається, що даному випадку підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Таким чином, у випадку оскарження дій суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав свобод та інтересів позивача, суд повинен у задоволенні позову відмовити.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, в задоволенні адміністративного позову ПП “Торговий Дім “Дисконт Україна” має бути відмовлено повністю.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дисконт Україна” у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко