ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18 серпня 2010 року № 2а-9781/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомНачальника Управління авторизації фінансових операцій публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" Шапочки Ольги Юріївни
до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції; Головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої слуюби Львівського міського управління юстиції Пиць Андрія Андрійовича
провизнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.06.2010р.
за участю представників сторін:
від позивача: Ткач А.В.
від відповідача 1 : не з'явився
від відповідача 2 : не з'явився
Начальник управління авторизації фінансових операцій Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»Шапочка Ольга Юріївна звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пиць Андрія Андрійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.06.2010.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним правомірно повернуто без виконання постанову про арешт коштів боржника від 23.03.2010, оскільки вона була винесена з порушенням пункту 5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, а тому постанова про накладення штрафу від 04.06.2010 є неправомірною, оскільки відповідно до статті 88 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 штраф може бути накладено лише в разі встановлення невиконання законних вимог державного виконавця громадянами або посадовими особами за постановою начальника відділу органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний службовець. Також позивач обґрунтовуючи незаконність винесенння оскаржуваної постанови вказуює на те, що в порушення вимог статті 88 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 постанова про накладення штрафу винесена безпосередньо державним виконавцем, а не начальником відповідного органу державної виконавчої служби.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2010 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Судові засідання 07.07.2010 , 14.07.2010 та 30.07.2010 були відкладені у зв'язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні 18.08.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 18.08.2010 не з'явився, через канцелярію суду 17.08.2010 подав заперечення проти адміністративного позову, в яких просив суд розглянути справу без його участі та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач заперечує проти позовних вимог, виходячи з того, що постанова про арешт коштів боржника від 23.03.2010, яка була повернута позивачем, відповідала вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до пункту 13 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 та пункту 2.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5 документи виконавчого провадження підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та виготовляються за допомогою зазначеного реєстру. На момент винесення постанови про накладення арешту 23.03.2010 державний виконавець не міг вносити зміни у постанову виготовлену за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що унеможливлювало буквальну відповідність зі зразком постанови про арешт коштів вказаного у Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999. Крім того відповідач посилається на те, що постанова про арешт коштів від 23.03.2010 починається з найменування відділу державної виконавчої служби у якому працює державний виконавець. Також відповідач обґрунтовуючи відповідність постанови про накладення штрафу від 04.06.2010 вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 зазначає, що вона відповідає додатку 24 до пункту 10.3 зазначеної інструкції, яким передбачено зразок постанови про накладення штрафу. Одночасно відповідач звертає увагу на те, що 04.06.2010 державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів боржника, яка є аналогічною за змістом до постанови про накладення арешту від 23.03.2010, та яку згідно відповіді Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" від 16.06.2010 банк прийняв до виконання та повідомив про залишок коштів на рахунку боржника
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
12.03.2010 постановою державного виконавця ВП № 17984502 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальність "БМ плюс" було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню дублікату наказу № 6/33 виданого 25.11.2009 Господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Плюс" 75 806,95 грн.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про виконавче провадження" та пункту 5.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.
23.03.2010 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів Товариства з Обмеженою відповідальністю "Фітойл" в межах суми 75 806,95 грн., що належать боржнику та містяться на рахунках: р/р 260000134726 у Сбербанку Росії, МФО 320627; р/р 26008028541 у Акціонерному банку "Укргазпромбанк" у місті Києві, МФО 320843; р/р 3600801023246 Івано-Франківська філія Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк", МФО 336161 та р/р 2600601055846 Друга Львівська філія Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" МФО 385372.
Супровідним листом Вих. В-3 3237 від 23.03.2010 Публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" було направлено постанову ВП №17984502 від 23.03.2010 про арешт коштів боржника.
За результатами розгляду постанови про арешт коштів від 23.03.2010 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" позивачем встановлено, що дана постанова не відповідає вимогам встановленим у додатку № 36 до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, оскільки в ній не зазначено орган державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а тому зазначена постанова повернута державному виконавцю супровідним листом № 1339/4/07-3-2 від 30.04.2010.
Відповідно до пункту 5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій форма постанови про арешт коштів боржника передбачена додатком 36 вказаної Інструкції, відповідно до якого у постанові про арешт коштів боржника державний виконавець повинен вказувати орган державної виконавчої служби, яким виноситься постанова.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, судом встановлено, що при винесенні постанови про арешт коштів, державним виконавцем не було враховано положення вищенаведеної норми.
Згідно пункту 10.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, якщо документ про арешт коштів оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає його органу, який надіслав цей документ, без виконання разом з листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням на нормативний акт, який порушено).
04.06.2010 постановою головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції А.А. Пиць на начальника Управління авторизації фінансових операцій Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" О.Ю. Шапочка накладено штраф в розмірі 170 грн. Накладення штрафу обґрунтовано тим, що постанова про накладення арешту від 23.03.2010, яка була повернута без виконання Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", є обов'язковою для виконання. Обґрунтовуючи свою позицію державний виконавець зазначив, що відповідно до пункту 13 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 та пункту 2.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003 держаний виконавець зобов'язаний вносити процесуальні документи у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, а Додатком 24 вище зазначеної інструкції передбачено зразок постанови про накладення штрафу, який не відповідає постанові внесеній у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Таким чином Інструкція про проведення виконавчих дій вступає в конкуренцію з Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Оскільки вказані підзаконні нормативно-правові акти затверджені Наказом Міністерства юстиції України необхідно керуватися пунктом 3 Листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № Н-35627-18, згідно якого у разі суперечності правових норм у підзаконних нормативно-правових актах однакової юридичної сили застосовується акт виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив свою чинності, тобто Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003 має перевагу перед Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999.
Статтею 88 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, додатком до якого є додаток 24 до Інструкції про проведення виконавчих дій, за порушення вимог закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до преамбули до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003 , зазначене положення розроблено з метою визначення процедури формування та ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Даним положенням не встановлюються зразки процесуальних документів, в ньому міститься зразок тільки одного документа - Заяви про надання витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 7 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
З урахувнням вище викладеного суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про накладення штрафу від 04.06.2010, державним виконавцем не було враховано положень статті 88 Закону України «Про виконавче провадження" та пункту 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999.
Посилання відповідача на те, що постанову про накладення арешту від 04.06.2010, яка є аналогічною за змістом до постанови про накладення арешту від 23.03.2010, згідно відповіді Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" від 16.06.2010 банк прийняв до виконання та повідомив про залишок коштів на рахунку боржника не стосується предмету даного спору, а тому не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відтак, на підставі всебічного та повного аналізу обставин справи та положень законодавства України, суд приходить до висновку про незаконність постанови Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про накладення штрафу від 04.06.2010 та необхідність її скасування.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати незаконною та скасувати постанову Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про накладення штрафу від 04.06.2010.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 23.08.2010
Суддя О.П. Огурцов