Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
27 липня 2010 р. № 2-а- 7952/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.,
секретаря - Ульященко Л.М.,
за участю представників сторін :
позивача - не прибув
відповідача - Прядки Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО»нафтогазової промисловості»НАК «Нафтогаз України»до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року про залишення без розгляду позовної заяви Дочірнього підприємства "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "Лікво" нафтогазової промисловості" НАК "Нафтогаз України" до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Позивач - Дочірнє підприємство "Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "Лікво" нафтогазової промисловості" НАК "Нафтогаз України" (надалі - ДП "Лікво") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі -Фонд, відповідач), в якому просив суд скасувати рішення відповідача № 736 від 20.05.2008 р. в частині стягнення штрафних санкцій за неповну сплату страхових внесків на суму 76707,57 грн. Не заперечуючи проти факту порушення, у зв'язку з яким було застосовано штрафні санкції, пояснює неповну сплату страхових внесків тим, що позивач змушений був штучно вирівнювати суму фонду оплати праці, з якої утримуються страхові внески, та фонду заробітної плати, оскільки без співпадіння цих показників фахівцями Фонду звіти підприємства форми Ф.4-ФСС з ТВП не приймались. В обґрунтування позовних вимог вказує на неспівмірність застосованих відповідачем санкцій з наслідками допущеного ДП «Лікво»порушення та ступенем вини позивача.
Представник позивача в судове засідання не прибув, позивач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином згідно ст.35 КАС України.
Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих до суду письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на матеріали ревізії коштів Фонду у ДП «Лікво»за період з 01.01.2007 р. по 01.04.2008 р., якою встановлено, зокрема, порушення позивачем ст.21, пп.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (надалі -Закон № 2240), п.1 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ (надалі -Закон № 2213), за результатами ревізії донараховано внесків на суму 639,17 грн. на фонд оплати праці в сумі 25569,19 грн. Вказує, що у зв'язку з повторним допущенням позивачем вказаних порушень у відповідності до ч.1 ст.30 Закону № 2240 до ДП «Лікво»було застосовано штрафні санкції у трикратному розмірі прихованого (заниженого) фонду заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, в розмірі 76707,57 грн.
Щодо твердження позивача про неправомірність дій фахівців Фонду та неможливості фактичної рівності суми фонду заробітної плати та суми фонду оплати праці зазначає, що у відповідності до вимог ст.21 Закону № 2240 та п.1 ст.1 Закону № 2213 базою для нарахування та утримання страхових внесків до Фонду є одна і та ж сама величина -нарахована сума оплати праці найманих працівників. Посилаючись на положення абзацу 6 розділу ІІ Методичних рекомендацій по заповненню звіту за формою Ф4 ФСС з ТВП та додатку до нього за формою Ф14», затверджених Постановою правління Фонду від 18.05.2006 року № 48, вказує, що у вказаних звітах показник суми фонду оплати праці, з якої нараховуються страхові внески, повинен дорівнювати показникові суми фонду заробітної плати.
Підсумовуючи викладене, вважає дії відповідача по винесенню оскаржуваного рішення правомірними, та не вбачає підстав для скасування останнього.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ДП «Лікво»знаходиться на обліку в Червонозаводському відділенні Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової встати працездатності та згідно пп.2 ч.2 ст. 27 Закону № 2240 зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 17 квітня по 12 травня 2008 року фахівцями Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду було проведено планову ревізію по коштах Фонду у ДП «Лікво»за період з 01.01.2007 р. по 01.04.2008 р.
Ревізією встановлено, зокрема, порушення позивачем ст.21, пп.2 ч.2 ст.27 Закону № 2240, п.1 ст.1 Закону № 2213, донараховано внесків на суму 639,17 грн. на фонд оплати праці в сумі 25569,19 грн. Про результати ревізії складено акт № 277 від 12.05.2008 року.
За результатами ревізії заступником директора Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду було прийнято рішення № 736 від 20.05.2008 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних (санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Слід відмітити, що вказане рішення оскаржується позивачем лише в частині застосування до нього штрафних санкцій за неповну сплату страхових внесків у сумі 76707,75 грн.
Щодо виявленого ревізією порушення та застосування штрафних (фінансових) санкцій у вказаному розмірі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону № 2240 розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: 1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; 2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Пунктом 1 статті 1 Закону № 2213 встановлено, що розмір страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням: для роботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Зі змісту наведених норм випливає, що базою для нарахування та утримання страхових внесків до Фонду є нарахована сума оплати праці найманих працівників.
Судом встановлено, що позивачем в порушення вказаних норм страхові внески сплачувались із суми фактично виплаченої (а не нарахованої) заробітної плати, в той час як у звітах форми Ф4-ФСС з ТВП вказувалась рівна сума як фонду оплати праці, так і фонду нарахованої заробітної плати та, відповідно, розмір страхових внесків згідно звітів перевищував фактично перерахований до Фонду.
При цьому слід зазначити, що сам факт порушення позивачем не заперечується.
Як зафіксовано в акті перевірки, в порушення наведених норм позивачем занижено суму заробітної плати, з якої справляються страхові внески, у 2007 році -на 15717,75 грн. На вказану суму не донараховано страхових внесків в сумі 235,71 грн. і недоотримана сума страхових внесків в розмірі 157,18 грн., разом - 392,899 грн.
У першому кварталі 2008 року позивачем занижено суму заробітної плати, з якої справляються страхові внески на 9851,44 грн. На вказану суму не донараховано страхових внесків в розмірі 147,77 грн. і недоотримана сума страхових внесків в розмірі 98,51 грн., разом -246,28 грн.
Всього за перевірений період, за вирахуванням суми зайво нарахованої авторської винагороди в розмірі 24523,00 грн., занижено суму заробітної плати, з якої справляються страхові внески, на 25569,19 грн. На вказану суму донараховано страхових внесків в розмірі 383,48 грн. і недоотримана сума страхових внесків в розмірі 255,69 грн., разом -639,17 грн.
Судом з'ясовано, що підставою для оскарження винесеного відповідачем рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 76707,57 грн. стало твердження позивача про не співмірність суми застосованих санкцій ступеню вини позивача у допущеному порушенні, оскільки, як вказує позивач, середньомісячний розмір коригувань складає незначну суму (19,64 грн.).
Як встановлено частиною 1 статті 30 Закону № 2240, страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків.
За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми (частина 4 зазначеної статті).
Судом встановлено, що порушення ст.21, пп.2 ч.2 ст.27 Закону № 2240, п.1 ст.1 Закону № 2213 - неповна сплата страхових внесків -допущено відповідачем повторно.
Так, матеріалами справ підтверджено, що з 16 по 17 травня 2006 року фахівцями Фонду було проведено перевірку ДП «Лікво»щодо повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду на виплату встановлених видів допомог, видачу путівок і дотримання діючих положень щодо оздоровлення та позашкільного обслуговування дітей за друге півріччя 2005 р. та 1 квартал 2006 р.
Як вбачається з висновків акту перевірки № 126 від 17.05.2006 р., ДП «Лікво»було порушено вимоги, зокрема, ст.21, п.2 ст.23, пп.2 п.2 ст.27 Закону № 2240, п.1 ст.1 Закону № 2213, в результаті чого не донараховано страхових внесків у розмірі 42,54 грн. і недоутримано із зарплати 14,67 грн. на фонд оплати праці -1466,80 грн.
На підставі вказаного висновку акту перевірки директором Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення № 450 від 24.05.2006 року, яким до ДП «Лікво»застосовано штрафні санкції за вищевказане порушення у розмірі 1466,80 грн.
Судом з'ясовано, що рішення № 450 від 24.05.2006 р. було оскаржене в судовому порядку в частині застосування штрафу у розмірі 1907,56 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду 14.07.2010 р. по справі № 2а-36732/09/2070 за позовом ДП «Лікво»до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції в сумі 76707,57 грн. у трикратному розмірі заниженої (прихованої) суми оплати праці за порушення ст.21, пп.2 ч.2 ст.27 Закону № 2240, п.1 ст.1 Закону № 2213 застосовані до ДП «Лікво»правомірно, у відповідності до вимог ст.30 Закону № 2240, якою встановлено відповідальність страхувальників за порушення вимог законодавства щодо сплати страхових внесків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати поверненню позивачеві не підлягають.
Керуючись ст.ст. 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,-
В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО»нафтогазової промисловості»НАК «Нафтогаз України»до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення -відмовити в повному обсязі.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 30.07.2010 р.
Суддя Перцова Т.С.