Іменем України
Головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Філатова В.М., Глоса Л.Ф.
за участю прокурора
Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2006 року, яким засуджені:
ОСОБА_1,
29 вересня 1983 року народження,
громадянин України, раніше несудимий
ОСОБА_2,
29 березня 1983 року народження,
громадянин України, раніше несудимий
ОСОБА_3,
12 серпня 1987 року народження,
громадянин України, раніше несудимий
кожний за ст. 187 ч. 2 КК України із призначенням кожному із засуджених на підставі ст. 69 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить кожному із засуджених на праві власності.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кожний звільнені від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що 11.10.2005 р. о 0 год. 30 хвл., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля парку Свободи, розташованого по проспекту Леніна в м. Запоріжжя за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_4, заволодівши його майном на суму 8400 грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушує питання про зміну постановленого щодо засуджених вироку: виключення з резолютивної частини вироку вказівку суду про застосування до засуджених додаткової міри покарання - конфіскації майна, аргументуючи це тим, що конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні осіб від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину за який вони засуджені та правильності кваліфікації їх дій суд зробив на підставі доказів досліджених та перевірених в судовому засіданні, що не оспорюється в касаційному поданні.
Проте вирок суду підлягає зміні через неправильне застосування судом кримінального закону.
Як видно із матеріалів справи суд першої інстанції при звільненні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням (на підставі ст. 75 КК України) необґрунтовано застосував до них додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначенні додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Такий додатковий вид покарання як конфіскація майна у цьому випадку не передбачений.
Згідно з положеннями ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання» конфіскація майна, як додаткове покарання не може бути призначена при звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
За таких обставин вирок суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 9 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про застосування до всіх засуджених додаткового покарання у виді конфіскації майна.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Міщенко С.М. Філатов В.М. Глос Л.Ф.