Справа № 2а-2036/10/1770
18 серпня 2010 року 18год. 39хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Наконечна Д.О.
відповідача 1 : представник Кравчук О.В., Меркулов О.І.
відповідач 2 : представник не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Рівнехолод"
до Рівненської митниці Державної митної служби України
Головного Управління Державного казначейства в Рівненській області
про визнання протиправними і скасування відмови у прийнятті митної декларації, рішення про визначення митної вартості та стячгнення зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення,-
Відкрите акціонерне товариство "Рівнехолод" звернулося в суд з адміністративним позовом до Рівненської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №204000014/2009/000192 від 11.08.2009 року та рішення про визначення митної вартості товарів №204000014/2009/002417/1 від 11.08.2009 року, стягнення з Державного бюджету зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару у розмірі 9283,74 грн.
Позовні вимоги підтримані у судовому засіданні представником позивача, яка ствердила, що Рівненською митницею було відмовлено у прийнятті митної декларації ВАТ "Рівнехолод" лише по тій причині, що заявлена позивачем митна вартість товару не відповідала ціновій інформації, яка наявна в ЄАІС ДМСУ. Вказує, що діюче законодавство такої підстави для відмови не містить. Доводить, що рішення Рівненської митниці про визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, згідно з яким остання визначена не за ціною договору, а за резервним методом, суперечить вимогам ст.ст.266-267 Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року. Відповідно вважає картку відмови і рішення про визначення митної вартості протиправними та просить скасувати їх в судовому порядку. З огляду на те, що товар, який ввозився позивачем був швидкопсувним, зазначає, що позивач був змушений здійснити його митне оформлення за новою ВМД із зазначенням митної вартості, яку визначила митниця, а відповідно до цього і сплатити з такої вартості всі митні платежі. Відтак, просить повернути з бюджету зайво сплачену суму коштів. За сукупністю наведених доводів просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача -Рівненської митниці в судовому засіданні позов не визнали. Суду пояснили, що відповідно до вимог ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. А в силу вимог ч.2 ст.265 цього Кодексу, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Оскільки заявлена позивачем митна вартість товару суттєво відрізнялася від цінової інформації, яка наявна в ЄАІС ДМСУ, і митний орган не зміг застосувати перших п'ять методів визначення митної вартості встановлених ст.266 Митного кодексу України, він цілком правомірно визначив її за резервним методом. У подальшому митне оформлення здійснено відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ №230 від 17.03.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 року за №259/14950. Відповідно до п.6 вищезазначеного Порядку, позивачем при здійсненні митного оформлення товару обрано гарантійне зобов'язання шляхом сплати до Держбюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Випуск товарів у вільний обіг здійснено відповідно до обраного позивачем виду гарантійного зобов'язання на підставі поданої ним вантажної митної декларації. Відповідно до п.13 Порядку декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої ним митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. Оскільки позивачем до закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобов'язань не подано додаткові документи, митницею прийнято рішення про застосування митної вартості товарів, винесених на підставі рішення про визначення митної вартості №204000014/2009/002417/1 від 11.08.2009 року. Відтак правових підстав для задоволення позовних вимог не вбачають і просять відмовити у позові повністю.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області в судове засідання не з'явився та надіслав клопотання з проханням розглянути справу без участі представника даного відповідача, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, а з приводу даної справи ніяких пояснень надати не може, позаяк контроль правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, здійснюють митні органи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу №РL/431212151/2009-10/03 від 03.08.2009 року, Фірма "CONECTA" продала ВАТ "Рівнехолод" 20000 кг. замороженої вишні, першого класу польського стандарту, врожаю 2009 року, по ціні 0,60 ЄВРО/кг., вартістю 12000 ЄВРО, на умовах FCA Мотищ/Польща з оплатою 100% вартості товару перед відвантаженням (а.с.55-57). Оплата позивачем для нерезидента коштів сумі 12000 ЄВРО з призначенням платежу -згідно договору №РL/431212151/2009-10/03 від 03.08.2009 року проведена 05.08.2009 року (а.с.58-61).
При ввезені товару в Україну, 11.08.2009 року ВАТ "Рівнехолод" було подано до митного оформлення ВМД №204000001/9/004485, в якій заявлено товар: "вишня кисла розсипчаста, без кісточки, 1-го класу, без додавання цукру та інших підсолоджуючих речовин, свіжа, чисті плоди заморожені без кісточки, сортовані, урожаю 2009 року -20000 кг. нетто, без урахування первинної та інших видів тари (упаковки), розфасована у 2000 картонних коробів по 10 кг. в кожному, термін зберігання -до 08.2011 року, фірма виробник "CONECTA"(а.с.7-8). Товар заявлений до митного оформлення відповідно до умов поставки FCA Мотищ/Польща за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), загальною митною вартістю 12708,09 ЄВРО / 139150,35 грн. Відповідно заявлено до сплати 13915,04 грн. - мита, та 30613,08 грн. - ПДВ. Фактурна вартість товару визначена на рівні 12000 ЄВРО / 131396,90 грн. Така вартість відповідає даним інвойсу №РL/431212151/2009-10/023 (а.с.74). Відповідно, ціна за одиницю визначена на рівні 0,60 ЄВРО за 1 кг.
У митному оформленні товару згідно поданої декларантом позивача для митного контролю й митного оформлення ВМД №204000001/9/004485 відмовлено, про що Рівненською митницею 11.08.2009 року складено Картку відмови (а.с.9-10). У вимогах, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів через митний кордон України, зазначено необхідність подати ВМД, заявивши митну вартість з урахуванням рішення про визначення митної вартості №204000014/2009/002417/1 від 11.08.2009 року. Вказаним рішення, в свою чергу, визначено ціну товару за одиницю на рівні 0,7680 ЄВРО за 1 кг. (а.с.11-12).
Позивач, виконавши вимоги Картки відмови, 12.08.2009 року подав до митного оформлення нову ВМД №204000001/9/004517, в якій заявив до митного оформлення товар за ціною, визначеною рішенням про визначення митної вартості №204000014/2009/002417/1 від 11.08.2009 року. Відповідно, загальна митна вартість склала 168162,06 грн. 15360,00 ЄВРО / 139150,35 грн., а до сплати 16816,21 грн. - мита, та 36995,65 грн. -ПДВ, що на 9283,74 грн. більше ніж згідно попередньої ВМД (а.с.13-14).
Разом з тим, позивач вважає зазначене декларування вимушеним, позаяк ввезений товар є таким, що швидко псується, а з відмовою митниці в митному оформленні цього товару за попередньо наданою ВМД №204000001/9/004485 від 11.08.2009 року і з рішенням про визначення митної вартості товару не погоджується, покликаючись на їх протиправність.
В силу вимог ч.1, ч.2 ст.86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Сторонами визнається, а матеріалами справи підтверджено, що при ввезені на територію України товару в рамках договору купівлі-продажу №РL/431212151/2009-10/03 від 03.08.2009 року, ВАТ "Рівнехолод" подало Рівненській митниці, всю документацію визначену Переліком документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №80 від 01.02.2006 року.
Відповідно до ч.3, ч.5 ст.86 Митного кодексу України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Рівненською митницею в Картці відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №204000014/2009/000192 від 11.08.2009 року, зафіксовано факт надання декларантом всіх необхідних документів, а причина не прийняття ВМД №204000001/9/004485 від 11.08.2009 року визначена наступним чином: "заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, що наявна у митниці (ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" ЄАІС ДМСУ)". Враховуючи ту обставину, що Митним кодексом України на декларанта не покладено обов'язок заявляти у ВМД митну вартість товару згідно з ціновою інформацією митниці, то відмовляючи позивачу в такій спосіб і з таких причин у прийнятті митної декларації, митний орган прямо порушив вимоги ч.5 ст.86 Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, застосування для цього певних методів, затвердження певного переліку методів, які використовуються для визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, порядок їх застосування, також врегульовано нормами Митного кодексу України.
За правилами ч.1 ст.266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Відповідно до ч.2 ст.266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відповідно до ч.1 ст.267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена. В свою чергу, ціна, що була фактично сплачена - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
В договорі купівлі-продажу №РL/431212151/2009-10/03 від 03.08.2009 року ціна товару була чітко визначена, і позивачем надано докази оплати товару саме на таку суму.
Відповідно до ч.4 ст.267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, використовується в разі, якщо:
1)немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; або обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані; або не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
В декларації митної вартості ДМВ-1 позивач зазначав про відсутність усіх таких обмежень, а митний орган, ні у причинах з яких не прийнято ВМД №204000001/9/004485 від 11.08.2009 року, ні в судовому засіданні, не зазначив, причин з яких стало не можливим у даному конкретному випадку використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Згідно з ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Для підтвердження митної вартості товару позивачем для митного органу надані документи, передбачені ст.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року, а саме: зовнішньоекономічний договір; інвойс; накладна CMR, специфікація ваги, договір перевезення, висновок СЕС, сертифікат про походження товару; сертифікат якості, ВМД експортера.
Доказів існування обґрунтованих сумнівів щодо достовірності будь-яких із зазначених документів митним органом не надано. Відповідно, непідтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості відсутнє.
В силу вимог ч.3 ст.265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
З пред'явленої позивачем суду калькуляції виробника не вбачається, що митна вартість декларованого ВАТ "Рівнехолод" у ВМД №204000001/9/004485 товару нижча, ніж прямі витрати на його виробництво (а.с.49). Жодних доказів існування таких обставин на момент відмови позивачу у митному оформленні відповідач суду не надав. Та й митний орган, що ним фактично не заперечується, взагалі не пропонував декларанту визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Згідно із ч.2 ст.26 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню. Відповідно до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
У абз.1 п.6 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України №602 від 24.06.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 року за №669/16685, визначено, що у разі потреби в наданні додаткових документів посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, у графі "Для відміток митного органу" ДМВ робить запис про необхідність подання додаткових документів відповідно до пункту 11 Порядку декларування, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи ДМВ-1 (а.с.72) посадовою особою митного органу у відповідній графі не зазначено про необхідність декларанту подати додаткові документи, а лише вказано, що митна вартість визначена за методом №6.
Крім того, згідно ч. 3 ст.266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідачем не було дотримано вищезазначених вимог. Жодних доказів того, що з позивачем проводились консультацій, що митний орган намагався визначити мину вартість ввезеного позивачем товару шляхом послідовного застосування методів, суду не надано. Навпроти, зібрані у справі докази вказують на те, що митний орган одноособово та безальтернативно визначив, що позивач повинен задекларувати ввезений товар за митною вартістю, яка відповідає вартості ввезених напередодні в Україну подібних товарів та відразу застосував резервний метод визначення митної вартості.
Окремо слід зазначити, що взята до уваги митним органом цінова інформація ПІК ЄАІС Держмитслужби (а.с.50-54) по ввезених в Україну товарах за багатьма критеріями відрізняється від товару, ввезеного позивачем (сортність, фасування, пакування, рік урожаю, постачальник). Відповідно, взявши за основу таку ціну, митний орган фактично урівняв митну вартість різного виду товару, що не можна вважати обґрунтованим та адекватним заходом.
Надані відповідачем копії ВМД з інвойсами та калькуляціями, які подавалися позивачем при ввезені на територію України подібного товару (а.с.33-38, 75-80), судом не приймаються як належні докази у справі, позаяк не стосуються предмета доказування, а та обставина, що позивачем декларувалася вища митна вартість подібного товару при ввезені його в лютому, квітні та листопаді 2009 року не ставить під сумнів вартість, заявлену в серпні 2009 року, позаяк ціни на ринку збуту продукції залежать від дуже багатьох факторів та можуть коливатися, як в одну, так і в другу сторону.
Враховуючи усе вищенаведене, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.
Враховуючи ту обставину, що вказані рішення були покладені в основу сплати мита та ПДВ, що призвело до безпідставного збільшення їх розміру, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з бюджету надміру сплачених позивачем коштів, сума яких складає 9283,74 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Рівненської митниці №204000014/2009/000192 від 11.08.2009 року та рішення про визначення митної вартості товарів №204000014/2009/002417/1 від 11.08.2009 року. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства Укпраїни в Рівненській області на користь Відкритого акціонерного товариства "Рівнехолод" зайво сплачену суму коштів за митне оформлення товарів у розмірі 9283,74 грн. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят три гривні 74 копійки), в тому числі по сплаті ввізного мита- 2901,17 грн. та по сплаті податку на додану вартість з ввезених в Україну товарів - 6382,57 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, суд не надсилає копії такого рішення, а лише повідомляє про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді і десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду в такому випадку обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 23.08.2010 року