Категорія №6.11
Іменем України
16 серпня 2010 року Справа № 2а-5402/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Лізогуб Ю.В.
за участю
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Янченко А.М., дов. № 279/09 від 28.12.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, -
08.07.2010 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 146 508,84 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до змісту статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства (об'єднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивач зазначив, що у 2009 році відповідач на підставі наведених положень чинного законодавства та згідно Звіту Відповідача від 18.02.2010 (а.с.8) про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2009 рік мав працевлаштувати 65 інвалідів, з них працевлаштовано 57 інваліда. Фактично не працевлаштовано 8 інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” складає 17863,47 грн.
Отже, оскільки у відповідача не було створено 8 (вісім) робочих місць для інвалідів, які, відповідно не працевлаштовані, то відповідно до статті 20 Закону у Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 142907,76 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3601,08 грн., що разом складає 146508,84 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що ДП „Луганський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” має у кожному районі області свої структурні підрозділи зі своїм штатним розписом. У зв'язку з цим кожен філіал окремо обраховує потребу у працевлаштуванні інвалідів та звітує до центрів зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів. На підтвердження своєї позиції надано суду відповідні листи центрів зайнятості.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.
Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).
Статтею 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до звіту відповідача від 18.02.2010 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (звіт форми 10-ПІ копія -в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2009 році становила 57 осіб з 1618 штатних працівників облікового складу. У вказаному звіті у рядку за кодом 03 зазначено, що Відповідачем повинно бути працевлаштовано 65 інвалідів, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які працюють згідно нормативу - 57 осіб. Сума штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів відповідно становить 142907,76 грн. (а.с.8).
Обставини, викладені у звіті форми 10-ПІ підтверджуються матеріалами справи та визнано сторонами під час розгляду справи.
Таким чином, Відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Крім того, позивачем надано перелік підприємств (філій), які увійшли до складу юридичної особи ДП „Луганський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, відповідно до якого юридична особа має у своєму складі 24 філій у районах області та по кожній з філії самостійно розраховується норматив створення місць для інвалідів. (а.с. 9)
З вказаного переліку вбачається, що у 2009 році невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів допущено філією «Краснодонський райавтодор», філією «Лутугинський райавтодор», філією «Новопсковський райавтодор», філією «Перевальський райавтодор», філією «Сватівський райавтодор» та філією «Станично-Луганський райавтодор». При цьому, у філії «Слов'яносербський райавтодор», філії «Старобільська дорожна експлуатаційна дільниця» та філії «Луганська дорожна експлуатаційна дільниця» протягом 2009 року працювало понад встановлений норматив 4 інваліди.
Підчас судового засідання представником відповідача надано до суду листи Краснодонського міськрайцентру зайнятості № 1301 від 29.07.2010 (а.с. 21), Новопсковського районного центру зайнятості № 22/7-2029 від 27.07.2010 (а.с. 22), Перевальського районного центру зайнятості № 23/3-1793 від 03.08.2010 (а.с. 23), Сватівського районного центру зайнятості № 25/5-1283 від 28.07.2010 (а.с. 24), Свердловського міськрайцентру зайнятості № 12/3-2604 від 28.07.2010 (а.с. 25) та Станично-Луганського районного центру зайнятості № 27/01-1090 від 09.08.2010 (а.с. 26), згідно до яких відповідні районні філії ДП „Луганський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” протягом 2009 року подавали до центрів зайнятості за місцем розташування філій підприємства звіти про наявність вакантних місць для інвалідів форми 3-ПН, а також приймали участь у ярмарках вакансій. Випадки безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів за вказаний період не зафіксовані.
Згідно з «Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, надав звіт до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу, про кількість працюючих інвалідів за 2009 рік.
Згідно статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України "Про охорону праці").
Пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено що: "Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".
Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.
Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.
Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані позивачами та відповідачем по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Смішлива Т.В.