Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Філатова В.М., Буніна О.І.
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 грудня 2005 року.
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2005 року
ОСОБА_1,
12 липня 1961 року народження,
громадянин України,
раніше несудимий в силу ст. 89 КК України, -
засуджений:
- за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки;
- за ст. 135 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 виправданий за ст. 289 ч.3 КК України за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 грудня 2005 року вирок змінено: дії ОСОБА_1 перекваліфіковані зі ст. 135 ч. 3 КК України на ст. 135 ч. 1 КК України із призначенням покарання за цією статтею 1 рік позбавлення волі, і за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 135 ч. 1, 286 ч. 2 КК України, на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 обрана міра покарання, визначена судом першої інстанції. На підставі ст. ст. 1 п. “б», 14 Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 9 вересня 2004 року близько 22 години без відповідного на те дозволу, керуючи автомобілем марки “ВАЗ 21093» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автошляху Мена - Блистова в с. Ліски Менського району, порушивши вимоги п. п. 1.2, 10.1, 11.2, 11.3, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу, де вчинив зіткнення з мопедом марки “Рига», на якому їхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від чого останні отримали тяжкі тілесні ушкодження.
Крім цього, 9 вересня 2004 року близько 22 години ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 2.10а, 2.10 г, 2.10д Правил дорожнього руху України, знаходячись в с. Ліски Менського району, знаючи, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої є потерпілі, маючи можливість для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив їх в небезпеці.
Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 9 вересня 2004 року приблизно о 21 годині, перебуваючи у себе в господарстві в м. Мена по АДРЕСА_1, незаконно заволодів автомобілем марки ВАЗ 21093 державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4, чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на суму 19448 грн. Його дії були кваліфіковані за цим епізодом за ст. 289 ч. 3 КК України, однак суд виправдав ОСОБА_1 за відсутністю в його діях даного складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.
У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_1 за ст. ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив апеляцію прокурора про скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 3 КК України без задоволення, вказуючи на те, що по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, який передбачає відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який вважав судове рішення законним, міркування прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, ухвала апеляційної інстанції має бути належно мотивована і відповідати вимогам статті 377 КПК України.
Усі зазначені в апеляційній скарзі доводи мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі й додатково поданих матеріалів з тим, щоб жоден з них не залишився без відповіді в апеляційній ухвалі. При цьому в ухвалі необхідно навести обґрунтовані міркування, які спростовують або підтверджують викладені у скарзі доводи, і послатися на відповідні докази.
На порушення вимог ст. 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, в достатній мірі не зазначила підстав, з яких її визнано необґрунтованою.
Як видно із справи, прокурор в апеляції, обґрунтовуючи свої висновки щодо незаконності виправдання судом ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 3 КК України послався на покази потерпілого, свідків, які, на думку апелянта, підтверджували те, що засуджений незаконно заволодів автомашиною потерпілого.
Про те, як видно з матеріалів справи, апеляційний суд, відхиляючи апеляцію прокурора, фактично в ухвалі не дав відповідь на доводи прокурора, щодо незаконності виправдання ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 3 КК України, обмежившись лише загальними висновками, що засуджений мав вільний доступ до автомобіля міг переганяти автомашину з одного місця на інше.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, тому колегія суддів Верховного Суду України вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно провести повне чи часткове слідство по епізоду незаконного заволодіння автомашиною і прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Оскільки питання щодо винуватості в незаконному заволодінні автомашиною може суттєво вплинути на міру покарання ОСОБА_1, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню в повному об'ємі.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати в повному об'ємі, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.
Синявський О.Г. Філатов В.М. Бунін О.І.