ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
справа №4-1419/10
Іменем України
30 серпня 2010 року суддя Печерського районного суду м. Києва Пилаєва М.К., за участю секретаря Кицюк Л.П., прокурорів Панова В.Є., Бондура Д.В., розглянувши справу за скаргою голови правління АБ «Експрес-Банк» Чуліцької Олени Володимирівни на постанову старшого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Гущі І.В. від 26 березня 2010 року про порушення кримінальної справи №06-11756 по факту умисного розголошення банківської таємниці без згоди її власника ОСОБА_4, чим завдало останньому істотної шкоди, за ознаками злочину, передбаченого ст.232 КК України, -
Голова правління АБ «Експрес-Банк» Чуліцька О.В., обґрунтовуючи цим порушення її прав та законних інтересів, звернулась до суду з вказаною скаргою, просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена без достатніх на те приводів та підстав, передбачених ст.94 КПК України. В обґрунтування скарги посилається на те, що в матеріалах перевірки відсутні достатні законні дані, які вказували б на наявність ознак злочину, передбаченого ст.232 КК України, зокрема, які б вказували на розголошення банком згідно чинного законодавства банківської таємниці відносно ОСОБА_4, а викладені в постанові обставини та висновки вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам. Так, заявник посилаючись на цивільно-правові кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_4, які забезпечені договорами іпотеки та поруки, та наявність в провадженні судів цивільних справ про стягнення кредитної заборгованості, заперечує вчинення будь-яких протиправних дій з боку працівників банку відносно останнього. Також заявник, заперечує законність джерел отримання даних, посилаючись на відсутність в матеріалах перевірки законних даних, окрім заяви ОСОБА_4, які б вказували на наявність ознак злочину./а.с.1-6/
В судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явилась, направила до суду своїх повноважних представників Малиневського С.О., Тодосієнка В.М., Калантай М.А., які проти розгляду скарги у відсутність Чуліцької О.В., не заперечували, викладені у скарзі обставини та вимоги скарги підтримали в повному обсязі, надали суду пояснення і просили скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена без приводів та достатніх на те підстав. До викладеного у скарзі представники зазначили, про неможливість завдання ОСОБА_4 шкоди як суб'єкту господарської діяльності та про відсутність таких даних в матеріалах перевірки, оскільки за вказаним у постанові кредитним договором останньому надавався споживчий кредит як фізичній особі, про суперечливість пояснень останнього щодо місця його поживання, про не зазначення в постанові яку саме банківську таємницю було розголошено відносно ОСОБА_4, а також про суперечливість пояснень допитаних осіб, зокрема вахтерів, які не могли, на думку представників, знати та пам'ятати номер кредитного договору, тим самим вважаючи відсутніми дані про місце, предмет, мотиви, наявність умислу та наслідки вчинення злочину у виді заподіяної шкоди та її розміру. Також представники вважають відсутніми дані щодо вчинення викладених у постанові дій саме працівниками банку. Крім того, представники заперечили законність джерел отримання даних, а саме заяви ОСОБА_4 від 19.02.2010, вважаючи безпідставним подання цієї заяви від імені останнього його представником ОСОБА_8 та законність приєднаних до матеріалів перевірки рапортом слідчого Гущі І.В. від 17.03.2010 матеріалів з матеріалів кримінальної справи №06-10874, постанова по порушення якої від 01.09.2009 скасована постановою суду від 17.11.2009, яка набрала законної сили. Також представники посилаються на порушення наказу МВС України «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» при проведенні перевірки, а саме на те, що заява ОСОБА_4 через його представника ОСОБА_8 від 19.02.2010 та усна заява ОСОБА_4, відібрана та оформлена протоколом від 23.03.2010, не були зареєстровані у встановленому цим наказом порядку, по цих заявах не було прийнято рішення згідно ст.97 КПК України, на безпідставність вирішення питання про порушення справи слідчим Гущею І.В. у зв'язку з проведенням перевірки оперуповноваженим Вакуленко О.П.
Особа, за заявою якої порушено кримінальну справу, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, направив до суду своїх повноважних представників ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які проти розгляду скарги у його відсутність не заперечували, проти скарги заперечили в повному обсязі, підтримали заяви ОСОБА_4 в матеріалах перевірки, вважаючи кримінальну справу порушеною у відповідності до вимог чинного законодавства, за наявності на те приводів та підстав, а скаргу та доводи представників безпідставними. Зокрема, представники послались на законність порушення даної кримінальної справи на підставі відповідних заяв ОСОБА_4 по факту розголошення банківської таємниці відносно останнього, про що вважають наявними достатні дані в матеріалах перевірки, а встановлення всіх обставин справи, в тому числі винних осіб, вважають завданням досудового слідства.
Старший слідчий Гуща І.В., який виніс оскаржувану постанову, надав суду пояснення, зазначивши про законність та обґрунтованість винесеної постанови, за наявності приводів: зареєстрованої заяви ОСОБА_4 від 19.02.2010 за вх.№П-632, поданої його представником ОСОБА_8, та усної заяви ОСОБА_4 від 23.03.2010, оформленої протоколом, з попередженням останнього про кримінальну відповідальність, та безпосереднього виявлення ним ознак злочину за ст.232 КК України на підставі достатніх даних, які містились в матеріалах проведеної згідно резолюції оперуповноваженим Вакуленком О.П. у встановленому порядку перевірки, в тому числі матеріалів з матеріалів кримінальної справи №06-10874, які були наявні в Печерському РУГУ МВС України на зберіганні і були отримані в ході проведення ним досудового слідства у цій справі, і які були зареєстровані на підставі його рапорту від 17.03.2010 в журналі заяв про злочин разом з матеріалами вищевказаної заяви ОСОБА_4 від 19.02.2010, за №2621 від 18.03.2010. Питання про порушення даної кримінальної справи вирішувалось слідчим згідно накладеної на рапорті оперуповноваженого Вакуленка О.П. резолюції від 26.03.2010 та відповідно до його повноважень згідно ст.98 КПК України.
Прокурор вважає, що кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст.ст.94, 98 КПК України уповноваженою особою за наявності на те приводів та підстав, про які зазначено в оскаржуваній постанові, а тому просив залишити скаргу без задоволення.
Суд, заслухавши думку осіб у справі, прокурора, визнав можливим розгляд справи у відсутність особи, яка звернулась зі скаргою, Чуліцької О.В., та у відсутність особи, за заявами якої порушено кримінальну справу ОСОБА_4, за участі їх повноважних представників.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено справу, заслухавши пояснення повноважних представників вказаних вище осіб, слідчого, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги, надходжу до наступних висновків.
Постановою старшого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Гущі І.В. від 26 березня 2010 року порушено кримінальну справу №06-11756 по факту умисного розголошення банківської таємниці без згоди її власника ОСОБА_4, чим завдало останньому істотної шкоди, за ознаками злочину, передбаченого ст.232 КК України./а.м.1/
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно вимог цієї статті, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину. Відповідно до ст.98 КПК України якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст.232 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають у умисному розголошенні банківської таємниці без згоди її власника, чим завдало останньому істотної шкоди.
Як вбачається з оскаржуваної постанови та матеріалів перевірки, законним приводом до порушення даної кримінальної справи стали заява ОСОБА_4, подана від його імені його повноважним представником ОСОБА_8, прийнята та зареєстрована 19.02.2010 за вх.№П-632, в подальшому зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема наказу МВС України від 27.01.2005 №44, в журналі РЗПЗ за №2621 від 18.03.2010 на підставі рапорту старшого слідчого Гущі І.В. та усна заява ОСОБА_4, оформлена протоколом від 23.03.2010, відібрана у встановленому порядку оперуповноваженим Вакуленком О.П. з дотриманням вимог ст.95 КПК України в ході дослідчої перевірки, та безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину на підставі матеріалів перевірки, зареєстрованих у встановленому порядку, що відповідає вимогам ч.1 ст.94, ст.95 КПК України. Відповідно до вимог ст.98 КПК України, постанова винесена уповноваженою на те особою, в постанові вказано приводи та підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, номер справи та подальше її спрямування. /а.м.1, 2, 3-6, 14, 15, 16, 60/ А тому суд не приймає протилежні доводи скарги та представників як необґрунтовані згідно чинного законодавства.
Як перевірено судом фактичні дані про наявність ознак злочину, передбаченого за ст.232 КК України, містяться заяві ОСОБА_4, поданої його представником ОСОБА_8, від 19.02.2010, та доданих до неї копіях документів /а.м.3-14/, матеріалах досудового слідства у кримінальній справі №06-10874: протоколах допитів свідків ОСОБА_11 від 10.09.2009, ОСОБА_12 від 12.09.2009, ОСОБА_13 від 12.09.2009, ОСОБА_14 від 14.09.2009, ОСОБА_15 від 5.10.2009, ОСОБА_16 від 3.11.2009, ОСОБА_17 від 10.11.2009, протоколах про проведення виїмки та огляду документів від 12.09.2009 та додатках до нього, /а.м.17-21, 22, 23-31, 32, 33, 34-47, 49-51, 54-56, 57-58, 59/, протоколі усної заяви про злочин ОСОБА_4 та поясненнях останнього та додатках до нього /а.м.60, 61-62, 63-66/, поясненнях ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21/а.м.67-68, 69-70, 71, 72-74/ і відповідно до ч.2 ст.94 КПК України в своїй сукупності вбачаються законними та достатніми для порушення даної кримінальної справи, оскільки отримані у встановленому законом порядку в ході досудового слідства у кримінальній справі №06-10874 та в ході дослідчої перевірки, зареєстрованої в ЖРЗПЗ за №2621 від 18.03.2010, і містять дані про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину - ознаки злочину, які вказують на реальність конкретної події злочину.
Суд, перевіряючи наявність законних приводів та підстав для порушення даної кримінальної справи, не приймає як безпідставні доводи представників щодо незаконності виділення на підставі рапорту слідчого від 18.03.2010 матеріалів з матеріалів кримінальній справі №06-10874, постанова про порушення якої скасована судом 17.11.2009 за недостатністю підстав до порушення. Як вбачається з цих матеріалів, вказані дані отриманні в ході досудового слідства у кримінальній справі №06-10874, після її порушення 01.09.2009 і до скасування постанови судом, а тому виходячи з вимог ст.236-8 КПК України не могли бути предметом дослідження та перевірені судом на предмет законності даних про розгляді скарги на постанову про порушення вказаної кримінальної справи від 01.09.2009. Скасування постанови про порушення кримінальної справи не вказує на незаконність цих даних і тим більш не виключає, що ці дані можуть містити ознаки іншого злочину.
Доводи щодо неприйняття слідчим у встановленому порядку рішення відповідно до ст.97 КПК України по заяві ОСОБА_4 від 19.02.2010, відсутність її реєстрації, спростовуються вищевикладеним та викладеним в оскаржуваній постанові про порушення кримінальної справи, і по суті не стосуються перемету судового дослідження. Щодо незаконності усної заяви ОСОБА_4 про злочин від 23.03.2010 у зв'язку з відсутністю її окремої реєстрації в ЖРЗПЗ, ці доводи також вважаються безпідставними та необґрунтованими, оскільки дана заява відібрана в ході зареєстрованої у встановленому порядку в ЖРЗПЗ дослідчої перевірки.
Таким чином викладені у скарзі та поясненнях представників доводи про відсутність та незаконність в матеріалах перевірки даних, які вказують на наявність ознак злочину за ст.232 КК України, спростовуються матеріалами перевірки та вищевикладеним.
Щодо доводів скарги та представників, які ґрунтуються на обставинах цивільних правовідносин, судових спорів між сторонами, на підставі тлумачення ними викладених в постанові обставин як таких, що вказують на відсутність в діях ОСОБА_2 та інших працівників банку події, складу, об'єктивних та суб'єктивних ознак, злочину за ст.232 КК України , та посилання на суперечливість пояснень допитаних осіб, не з'ясування всіх обставин справи в ході дослідчої перевірки, слід зазначити, що наявність цивільно-правових правовідносин не вказує на відсутність ознак злочину та не виключає наявності підстав для порушення кримінальної справи і провадження у ній. Виходячи з вимог ч.15 ст.236-8 КПК України, враховуючи також, що кримінальна справа порушена по факту вчинення злочину, по суті ці доводи є передчасними і не можуть бути розглянуті судом при розгляді даної скарги, як такі що підлягають вирішенню судом при розгляді справи по суті, оскільки лежать в площині оцінки доказів та з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі встановлення винних осіб, які можуть бути встановлені та отримані тільки процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.
Виходячи з вищевикладеного, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись Постановою Пленуму ВСУ №6 від 04.06.2010, ст.ст.94, 98, ст.ст.236-7, 236-8 КПК України, -
Скаргу голови правління АБ «Експрес-Банк» Чуліцької Олени Володимирівни на постанову старшого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Гущі І.В. від 26 березня 2010 року про порушення кримінальної справи №06-11756 по факту умисного розголошення банківської таємниці без згоди її власника ОСОБА_4, чим завдало останньому істотної шкоди, за ознаками злочину, передбаченого ст.232 КК України - залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Печерського
районного суду міста Києва М.К. Пилаєва