Справа № 752/15625/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/909/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
01 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року, якою ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України,-
Згідно ухвали, ОСОБА_11 03.07.2019 приблизно о 09.40 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «AUD1-A6» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись у світлий час доби, по сухому, чистому, асфальтобетонному дорожньому покриттю крайньої лівої смуги проїзної частини вул. В. Брожка (колишня вул. Кіровоградська), яка розділена на дві смуги для руху в обох напрямках, зі сторони вул. Забайківська у напрямку вул. М. Грінченка у м. Києві, зі швидкістю приблизно 50 км/год. Наближаючись до регульованого світлофорним об'єктом перехрестя вул. В. Брожка (колишня вул. Кіровоградська) та вул. Ізюмська у м. Києві, порушив вимоги пунктів 2.3 б). 10.1 ПДР України а саме: проявив не уважність та не правильно зреагувала на зміну дорожньої обстановки, наближаючись до вказаного регульованого світлофорним об'єктом перехрестя, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, здійснив маневр лівого повороту та виїхав на смугу зустрічного руху. У результаті чого, здійснив зіткнення із мотоциклом марки "Уатаїїа" р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався на зелений сигнал світлофора у крайній лівій смузі зустрічного йому руху та мав перевагу у русі. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_12 та його пасажир ОСОБА_13 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Між подіями мотоциклетної травми від 03.07.2019 та отриманням тілесного ушкодження ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є прямий причинно - наслідковий зв'язок.
Порушення водієм ОСОБА_11 , вимог п. п. 2.3 б), 10.1, Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2022 року ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження відповідно до ст.49 КК України закрито, у зв'язку з закінченням строків давності.
Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у ній, фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтуванні вказує, що ухвала була винесена в ході підготовчого судового засідання, та без будь-якого дослідження наявної доказової бази, суд в повній мірі підтвердив усі обставини, що викладені в обвинувальному акті, включно з тими, які категорично заперечує обвинувачений, в описовій частині ухвали судом детально викладено відомості з обвинувального акту щодо фактичних обставин даної ДТП, та встановлено наявність порушень ПДР з боку водія ОСОБА_11 , та суд першої інстанції, не перевіривши та не оцінивши наявні докази на предмет їх належності і допустимості, а сукупність доказів на предмет її достатності і повноти, вирішив пред'явлене обвинувачення по суті і констатував вчинення ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч. 1 ст.286КК України, а відтак,фактично визнав його винним у скоєнні інкримінованого злочину, з чим категорично не погоджується апелянт.
Зазначає, що поданий до суду обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню, за своєю формою і змістом не відповідає положенням ст. 291 КПК України, з огляду на численні помилки, неповноту та істотну невідповідність його тексту фактичним даним цієї ДТП та нормам КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_11 категорично заперечує свою вину в інкримінованому йому злочині та вважає, що орган досудового розслідування не належним чином дослідив усі фактичні обставини справи, неправильно встановив механізм виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, прийшов до неправильних висновків щодо визначення особи, чиї дії перебувають у причино - наслідковому зв'язку із завданням негативних наслідків, що заподіяні даною ДТП.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, позицію потерпілого ОСОБА_8 , його представника ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_9 , які вважали вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, вказаних вимог судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, положеннями ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового розгляду щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що захисник ОСОБА_7 під час судового розгляду заявив клопотання, у якому просив закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Вимоги ч. 8 ст. 284 КПК України регламентують, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.
Обвинувачений ОСОБА_11 , будучи повідомленим про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, не заперечував проти цього клопотання.
Відповідно до ухвали ОСОБА_11 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке з огляду на положення ст.12 КК України (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення), відносилось до категорії невеликої тяжкості.
Як визначено п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції до 01.07.2020 року) особа, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановивши відсутність обставин, які б вказували про переривання перебігу строку давності, суд першої інстанції задовольнив заявлене клопотання та звільнив ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрив.
При цьому безпідставними є твердження захисника про те, що оскільки місцевий суд не досліджував доказів сторони обвинувачення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, то у своїй ухвалі не мав права зазначати про те, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.286 КК України.
Як визначено положеннями ч. 3 ст. 285 КК України, підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Таким чином, в залежності від позиції підозрюваного чи обвинуваченого та за наявності підстав для закриття кримінального провадження вимоги процесуального закону передбачають альтернативні варіанти щодо розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Зокрема, законодавцем передбачено процесуальне право обвинуваченого відмовитися від закриття провадження та наполягати на дослідженні доказів у справі з метою встановити свою невинуватість.
У такому випадку судове провадження проводиться у загальному порядку і за результатами такого розгляду суд постановляє вирок: у разі недоведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - виправдувальний; у разі доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - обвинувальний, та звільняє таку особу від призначеного покарання на підставі статей 49, 74 КК України.
Тоді як заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від такої процедури, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його невинуватість, тобто не реабілітує його за вчинені дії.
До того ж сама норма ст. 49 КК України у своєму змісті закріплює те, що від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності особа може бути звільнена, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки.
Тобто, обов'язковою умовою звільнення особи саме від кримінальної відповідальності, а не від покарання, на підставі ст. 49 КК України, є визнання факту, що така особа вчинила кримінальне правопорушення. Лише в такому випадку можливо обчислити відповідні строки давності.
При цьому за умови, що обвинувачений наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, однак не визнає вину за пред'явленим обвинуваченням, не звільняє суд від обов'язку невідкладно розглянути таке клопотання та задовольнити його за наявності для цього підстав, та позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання для суду є першочерговим.
З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника в цій частині такими, що не узгоджуються з вимогами закону.
Виходячи з наведеного, вимоги апеляційної скарги захисника про скасування ухвали суду першої інстанції є безпідставними. Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 401, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року, якою ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, - без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді: