Справа № 368/913/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2283/2023
28 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лисюк Оксани Василівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у складі судді Кириченка В.І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання коштів спільним боргом по кредиту, стягнення частини використаних в інтересах сім'ї кредитних коштів,-
У вересні 2021 ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом в якому просив:
- встановити юридичний факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з червня 2020 року по листопад 2020 року;
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами загальною площею 111,4 кв.м, з них житлової 86,5 кв.м, будівлі та споруди: «Г» - сарай, «В» - гараж, «h1» - ворота, «h2» - хвіртка, «h3» - огорожа, «h» - огорожа, «І»- криниця, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,115 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, з кадастровим номером: 3222286001:01:372:0026; земельну ділянку площею 0,454 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 3222286001:01:372:0025;
- провести поділ спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнавши за ОСОБА_1 право власності на:
1) частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами загальною площею 111,4 кв.м, з них житлової 86,5 кв.м, будівлі та споруди: «Г» - сарай, «В» - гараж, h1 » - ворота, «h2» - хвіртка, «h3» - огорожа, «h» - огорожа, «І»- криниця, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) частину земельної ділянки площею 0,115 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, з кадастровим номером: 3222286001:01:372:0026;
3) частину земельної ділянки площею0,454 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 3222286001:01:372:0025;
- визнати кредитні кошти, отримані з кредитної картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 у сумі 23 460 грн 16 коп. та отримані з кредитної картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 у сумі 17 825 грн 47 коп., а загалом 41 285 грн 63 коп., такими, що використані в інтересах сім'ї та є спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- стягнути в порядку регресу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину кредитних коштів, які були використані в інтересах сім'ї, сума якої становить 20 642 грн 82 коп.
Позов мотивовано тим, що 11 грудня 1998 року між ним, та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.09.2005 розірвано.
07 липня 2006 року між сторонами повторно було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01.06.2020 року було розірвано, проте фактично сторони спору продовжували спільно проживати та вести спільне господарство.
Від спільного шлюбу мають чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17 жовтня 2020 року позивач з відповідачем придбали житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими спорудами і будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,115 га (кадастровий номер земельної ділянки 3222286001:01:372:0026 для будівництва та обслуговування житлового будинку). Загальна плоша будинку становить: 111,4 кв.м, житлова - 86,5 кв.м, будівлі та споруди: «Г» - сарай, «В» - гараж, «h1» - ворота, «h2» - хвіртка, «h3» - огорожа, «h» - огорожа, «І»- криниця та о земельну ділянку кадастровий номер: 3222286001:01:372:0025 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0, 454 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Після придбання даної нерухомості сторони почали облаштовувати будинок. Придбали та встановили газового котла, пластикові вікна (3 шт.), міжкімнатні двері (5 штук), електронасоси (циркулярний, шнековий, помповий), поміняли всю сантехніку у будинку, провели ряд ремонтних робіт.
Проте у листопаді 2020 року відносини різко погіршились, і на сьогодні сторони разом не проживають, позивач з малолітніми дітьми мешкає у будинку, а відповідачка проживає за кордоном в Італії. Остання не визнає право власності позивача на частини вказаного нерухомого майна, мотивуючи тим, що воно придбане після розірвання шлюбу, і так як всі документи було оформлено на неї, має намір одноосібно продати будинок та земельну ділянку.
Відповідачка поклала на позивача зобов'язання сплачувати одноособово борги, які виникли у період з червня 2019 року по жовтень 2020 року. А саме, у користуванні Відповідачки перебувало дві банківські кредитні картки, оформлені на ім'я позивача: це кредитна картка АТ КБ «Приватбанк» (кредитний ліміт 30 000 грн) № НОМЕР_1 та кредитна картка АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 . Вказаними картками вона користувалася необмежено кожного разу за потреби, і на сьогодні кредитна заборгованість на картці АТ КБ «Приватбанк» становить - 23 460 грн 16 коп., на кредитній картці АТ «ПУМБ» - 17 825 грн 47 коп.
Вказано, що відповідачка боргові зобов'язаний, які виникли в інтересах подружжя, нести відмовляється, тому виникла заборгованість подружжя яка складається із загальної суми 41 285 грн 63 коп.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі адвокат Лисюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не дослідження та не повне з'ясування всі обставин справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення, просить скасувати рішення районного суду та ухвали нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції оцінив критично те, що повторне укладення та розірвання шлюбу не дає підстав стверджувати, що протягом короткого періоду з червня 2020 по листопад 2020 року між сторонами спору склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Не оцінив належно суй й надані позивачем копії письмових показів свідків про те, які підтверджують ведення сторонами спільного господарства з вересня 2020 року, з тих підстав, що у даних письмових показах не зазначено для якого органу вони надані, яке спільне господарство вели, звідки відомі обставини свідкам.
Зазначено, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, що свідок ОСОБА_6 також повідомив, що бачив в яких умовах проживали позивач з відповідачем, і що проживали вони в одній кімнаті житлового будинку.
Крім того, суд першої інстанції критично поставився до доказів у справі, а саме, що додані до позовної заяви документи, які свідчать про купівлю предметів вжитку та обладнання на облаштування будинку, не є доказами ведення спільного господарства, хоча відповідачка у судовому засіданні підтвердила спільне придбання даних предметів з метою покращення побутових умов в будинку.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що з моменту розлучення та придбання будинку пройшов надто маленький строк, і відповідачка належним чином не пояснила джерела походження коштів на придбання даного нерухомого майна, так як протягом тривалого часу вона не працювала, а перебувала у відпустці по догляду за дітьми.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що після придбання будинку відповідачка виїхала за кордон, а четверо малолітніх дітей та її непрацездатний батько залишилися проживати у спірному будинку разом з колишнім чоловіком та на його утриманні. Дані обставини свідчать про те, що між позивачем та відповідачем склалися усталені подружні стосунки, в яких вбачається розподіл обов'язків.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Позивач у судове засідання на неодноразові виклики не з'явився, про дату, місце та час якого судом повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 11 т.2), у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Клапчук Ф.П. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 13 ЦПК України визначений принцип диспозитивності цивільного судочинства, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України, за змістом якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлюючи обставини та мотивуючи рішення, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Як убачається зі справи, що 11 грудня 1998 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.09.2005 розірвано (а.с. 9 т.1).
07 липня 2006 року між сторонами повторно було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01.06.2020 було розірвано (а.с. 10-11 т.1).
Від шлюбу сторони мають чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12-15 т.1).
Звертаючись у суд із позовом ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з червня 2020 року по листопад 2020 року, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та провести поділ житлового будинку та земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснити поділ боргів подружжя, які виникли у період з червня 2019 року по жовтень 2020 року
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) дійшов правого висновку про те, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) вказувала на те, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Разом із цим положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в силу положень ст. 89 ЦПК України всебічно, повно та об'єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, й дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з червня 2020 року по листопад 2020 року. Суд обґрунтовано визнав, що надані позивачем докази не підтверджують факту ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо у цей період.
Убачається, що 17 жовтня 2020 року відповідачкою було придбано житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими спорудами і будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 0,115 га (кадастровий номер земельної ділянки 3222286001:01:372:0026 для будівництва та обслуговування житлового будинку). Загальна плоша будинку становить: 111,4 кв.м, житлова - 86,5 кв.м, будівлі та споруди: «Г» - сарай, «В» - гараж, «h1» - ворота, «h2» - хвіртка, «h3» - огорожа, «h» - огорожа, «І»- криниця та того ж дня придбано земельну ділянку кадастровий номер: 3222286001:01:372:0025 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0, 454 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19, 21-22 т.1).
Зі змісту позову встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачу необхідно для врегулювання питання щодо спільного майна, набутого під час проживання без реєстрації шлюбу.
Між тим, підтвердження того, що сторони проживали та вели спільне господарство, матеріали справи не містять.
Договори купівлі-продажу на житловий будинок та земельну ділянку, які позивач просить визнати спільною сумісною власністю та поділити, укладено відповідачкою після розірвання шлюбу.
Відсутні в матеріалах справи й докази, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були придбані за спільні сумісні кошти сторін.
Наявні в матеріалах справи пояснення свідків, зокрема ОСОБА_7 , колегія судді не визнає об'єктивними з огляду на те, що всі обставини зазначені в них взяті зі слів позивача, а пояснення ОСОБА_8 взагалі не обґрунтовані, оскільки не місять будь-яких відомостей про те звідки їй стало відомо про обставини проживання сторін по справі однією сім'єю як подружжя.
Надання ОСОБА_8 показань шляхом подання заяви посвідченої нотаріусом не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи ставити їй питання стосовно обставин справи, більше того заява не містить нових обставин.
Під час розгляду справи неодноразово було задоволено клопотання про виклик ОСОБА_8 , проте остання не з'явилася до суду.
Не приймаються до уваги й доводи, щодо свідка ОСОБА_6 , який як зазначає скаржник в судовому засіданні повідомив, що бачив в яких умовах проживали позивач з відповідачем, і що проживали вони в одній кімнаті житлового будинку, з огляду на таке.
З прослуханого аудіозапису судового засідання від 25.08.2022 в якому ОСОБА_6 надавав пояснення, убачається, що останній є особою, яка купила у позивача та відповідачки будинок, не є їх членом родини та знайомим, який міг би підтвердити спільне проживання, ведення господарства чи хоча б стан відносин, оскільки є посторонньою для них людиною.
За таких обставин суд правильно відмовив у встановленні факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у визнанні спірного майна їх спільною сумісною власністю та його поділу.
Погоджується апеляційна інстанція і з висновками районного суду стосовно того що документи, що додані до позовної заяви, які свідчать про купівлю предметів вжитку на обладнання на облаштування будинку, не містять доказів того, що предмети купувалися сторонами спільно та не підтверджують облаштування будинку сторонами спільно для проживання однією сім'єю.
Також позивачем не доведено, що зазначене майно було придбане за кошти сторін, а також те, що метою купівлі майна було покращення побутових умов саме з метою сімейного співжиття, а більшість доказів взагалі просто роздруковані з Інтернет сайтів та не мають будь-якого доказового значення для справи та не можуть підтверджувати факт придбання майна.
Вказаних доказів не було надано й на стадії апеляційного провадження.
Обґрунтованими є також висновки суду, щодо відсутності визнання боргових зобов'язань, які виникли за кредитними картками позивача у загальному розмірі 41 285 грн 63 коп. та які останній вважає виниклими під час фактичних шлюбних відносин між сторонами, що мають бути поділені порівну, оскільки виписки з банківських карт позивача не свідчать про те, що відповідачка користувалась цими картками та має обов'язок сплачувати борги за ними.
Зазначені виписки лише підтверджують факт понесення витрат, що були здійснені з використанням банківських карт, між тим не підтверджують факту використання відповідачем кредитних карт позивача та не вказують на те, що витрати були понесені на утримання сім'ї.
Сам факт тимчасового проживання позивача і відповідача за однією адресою не доводить вищевказаних обставин та не може свідчити про характер сімейних відносин між ними.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Лисюк Оксани Василівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 березня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: