№ 2-218/10
20 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Гримич М.К.
при секретарі - Хапанцевій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору банківського вкладу, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення вкладу за договором та розірвання договору,-
Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір на вклад №20/02-02/15, укладений 27.02.2009 року, між відповідачем та позивачем в особі Толмачової Л.М. - начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції банку, посилаючись, на те, що він є нікчемним, оскільки при його укладенні не було дотримано вимог ст.ст. 203,633 ЦК України.
Позивач ОСОБА_2 в травні 2009 року звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить розірвати договір на вклад №20/02-02/15, укладений 27.02.2009 року, у зв'язку з невиконанням його відповідачем та стягнути його суму в розмірі 18500 доларів США. Зазначені вище справи були об'єднані в одне провадження.
Представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з'явившись у судове засідання, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки містить ставку за депозитним договором більшу ніж ставку банку за кредитним договором, що не відповідає кредитній політиці банку, а також прибутковий валютний ордер не підписаний ОСОБА_2, що свідчить про невнесення суми депозиту до установи банку. Проти позову ОСОБА_2 заперечував, зазначив, що спірний договір в Миргородському відділенні Полтавської ОД взагалі не відкривався, юридична справа у відділенні відсутня, грошові кошти на нього не зараховувались. Крім цього, зазначив, що договір був укладений на вкрай невигідних для банку умовах, що, на його думку, свідчить про зловмисну домовленість відповідача та Толмачової Л.М. Зазначив, що відсотки, обумовлені в договорі (25% річних), значно перевищують відсоткові ставки за вкладами, які діяли в цей період (9,5-12 % річних), тому просив відмовити позивачці в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2, з'явившись у судове засідання, свій позов підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві, проти позову банку заперечувала, посилаючись на те, що нею було внесено до банку кошти в розмірі 18500 доларів США, відповідно до договору вкладу №20/02-02/15 від 27.02.2009 року, на якому міститься підпис уповноваженої особи та він скріплений печаткою банку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у сукупності, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.02.2009 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Толмачової Л.М. - начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції банку, було укладено договір №20/02-02/15 на вклад Універсальний з виплатою відсотків за користування вкладом в розмірі 25% річних (том справи І, а.с.7-8). Згідно договору, ОСОБА_2 передала банку грошові кошти в розмірі 18500 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером №1 від 27.02.2009 року (том справи І, а.с.9). Зазначені вище договір та прибутковий валютний ордер містять підписи працівників банку та скріплені печаткою банківської установи. ОСОБА_2 звернулася до Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про дострокове повернення вкладу (том справи ІІ, а.с.7) однак отримала листа від 21.04.2009 року про відмову у виплаті коштів, з посиланням на те, що спірний договір не зареєстрований та не зберігається в банку, кошти в розмірі 18500 доларів США до банківської установи не надходили. Толмачова Л.М. уклала даний договір з перевищенням своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим банк звернувся до правоохоронних органів для проведення перевірки стосовно неправомірних дій Толмачової Л.М.
З матеріалів справи вбачається, що Толмачова Л.М. до 16.03.2009 року працювала на посаді начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто у період, коли було укладено спірний договір, перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що останнім не заперечується.
Відповідно до довіреності, виданої 27.12.2006 року (том справи І, а.с.182), Толмачова Л.М. має право представляти інтереси банку, в тому числі з правом підпису документів, як одноособово так і спільно з іншою уповноваженою особою.
20.03.2009 року відносно Толмачової Л.М. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та останню оголошено в розшук.
Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Частиною 2 ст. 60 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч. 3 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки.
Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ст.1060 ЦК України банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Суд, даючи оцінку обставинам, які встановлені в судовому засіданні, приходить до висновку, що оформлення договору вкладу відбулося відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому позивач не був зобов'язаний перевіряти наявність повноважень у відповідача на укладення договорів та на отримання грошових коштів, відповідність вимогам законодавства України бланків прибуткових валютних ордерів та договорів на вклад, оскільки такий обов'язок не передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» при отриманні послуги у суб'єкта, що надає такі послуги. Подальше не оприбутковування отриманих готівкових коштів, не дотримання порядку ведення розрахунків, фінансового обліку та звітності, встановленого законодавством України, суд не розцінює як обставину, внаслідок якої споживач послуги, яку він має отримати в повному обсязі, позбавлений змоги її отримати через злочинні дії працівника банківської установи. Дії відповідача під час укладення договору, передачі коштів, свідчать про ту обставину, що умови договору вкладу в повному обсязі на момент вчинення правочину, були виконані ОСОБА_2
Для перевірки заперечень ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо не укладення ОСОБА_2 договору банківського вкладу, судом було призначено почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої підпис на договорі банківського вкладу від 27.02.2009 року належить саме ОСОБА_2, а підпис на копії ордеру здійснений не нею. З пояснень позивачки ОСОБА_2 вбачається, що грошові кошти вносив за неї до каси банку її батько, який також в цей день укладав договір банківського вкладу. Зазначеним поясненням представником банку в судовому засіданні оцінка не надана, як таким, що свідчать про порушення порядку укладення договору, у зв'язку з якими він повинен бути визнаний недійсним.
Відповідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору. Оскільки дія договору банківського вкладу закінчилась 27.05.2009 року, суд вважає, що в частині позовних вимог про розірвання договору необхідно відмовити.
З огляду на те, що в судовому засіданні встановлено порушення законних прав позивача, оскільки відповідачем не виконано умов договору банківського вкладу, а саме не повернуто повністю грошові кошті, внесені на депозит банку по закінченню строку його дії, позов в цій частині підлягає задоволенню, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які сплачені позивачем за подачу позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.526,611,1058,1060 ЦК України, 3,10,11,57,59, 60,61,212-215 ЦПК України, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору банківського вкладу - залишити без задоволення.
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення вкладу за договором та розірвання договору - задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» повернути ОСОБА_2 вклад у розмірі 18500,0 доларів США, внесений за договором на вклад «Універсальний» № 20/02-02/15 від 27.02.2009 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір у розмірі 1455,95 гривень, на користь ОСОБА_2 - витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 250,0 гривень.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: М.К. Гримич